Гібридизація лілійників своїми руками, або Сам собі селекціонер

Лілійник – неперевершена рослина. Абсолютно невибаглива. Цвіте 1,5 місяці безперервно, а деякі – майже весь сезон. Фантастичне різноманіття кольору, форми і розміру квіток. Деякі сорти ще й дуже приємно пахнуть. А якщо набридло цвітіння, бутони можна обірвати, посмажити і з’їсти! Для мене лілійник цінний ще й легкістю схрещування, тобто можливістю створювати свої власні сорти. «Сорти», звичайно, сильно сказано, до реєстрації справа не доходила, оскільки я для себе старалася. Та й мети такої перед собою не ставила. Що таке гібридизація лілійників і як виростити ексклюзивний сорт, розповім в цій статті.

liliynuk-06-1024x683-2830379

Гібридизація лілійників своїми руками, або Сам собі селекціонер

Який лілійник вибрати?

Селекційне натхнення прийшло до мене з першою насіннєвою коробочкою лілійника, і перші ж експерименти зажадали розширення асортименту.

Лілійники теж не без недоліків, але хто ж без них! Одна квітка цвіте не більше одного дня (зате їх стільки, що на півтора місяці легко вистачає). Деякі види і сорти досить агресивні і легко завойовують околиці, витісняючи більш слабких сусідів. Але ця проблема характерна, скоріше, для південних регіонів. Іншим п’яти місяців вегетації вистачає тільки на найнеобхідніше.

Надивившись фото лілійників в каталозі інтернет-магазину, хочеться купити все і відразу: величезних спайдерів, зворушливих дрібно-квіткових, мереживних і махрових, зіркоподібних і з круглими квітками, полімерів і мультіформи …

Якщо дозволяють фінанси і територія, можна, звичайно, купити максимум вподобаного, а потім роздавати сусідам і знайомим те, що не підійшло. Але краще відразу обдумано (наскільки витримки вистачить) підійти до вибору.

  • Визначитися, коли потрібні квіти? Є денний тип цвітіння – вранці відкрився, ввечері відцвів; нічний – після обіду відкрився, наступного ранку відцвів. Жайворонкам і совам, кожному – своє.
  • Коли потрібна декоративність? За термінами цвітіння є від дуже ранніх (середина червня) до дуже пізніх, які вирощувати можна тільки в умовах півдня. Ремонтантних поки мало, але вони є, наприклад, неубієнна «Стелла д’Оро» і багато сучасних тетраплоїдів, що квітнуть після 2-х-3-х тижневої перерви.
  • Звіритися з кліматом регіону. Є сорти, по нашим міркам, нормальні – восени листя відмирає, навесні відростає заново. Є такі, що пізно засинають і рано прокидаються (йдуть в зиму з зеленим листям). А є вічнозелені, нікуди, крім Півдня, не підходять.
  • Лілійник — рослина регіонів з сонячним літом, там він постає у всій красі. У похмуру погоду квіти можуть і зовсім не розкритися, під час дощу квітки з тонкими пелюстками перетворюються в неохайні мокрі ганчірочки, а тонкі довгі квітконоси з великими суцвіттями від дощу ламаються.
  • Висота квітконоса у лілійників від 30 см до 188.

Найважче – вибрати рослину з квітками до душі і не засадити при цьому лілійниками половину ділянки.

liliynuk-07-1024x768-7879355

Найкраща «мама» для гібридизації лілійників – «Стелла д’Оро»

Лілійник — особливості догляду

Лілійники дуже невибагливі – на щільному суглинку ростуть і цвітуть чудово, легко переживаючи два-три тижні без дощів. Рятують товсті корінці з бульбоподібними потовщеннями. Але через ці ж бульбоподібні потовщення на замокаючих ділянках рослини хворітимуть гнилями і гинутимуть.

Промерзлий взимку грунт для лілійників краще, ніж зимова вологість.

Більшість лілійників ростуть щільним кущем і виглядають на початку літа дуже декоративно: такі яскраво-зелені життєрадісні купини. В юному віці все листя стирчить вгору, в дорослому – у багатьох сортів дуговидно поникає. Ширина і жорсткість листа у різних сортів різна.

Уже в липні у деяких лілійників підсихають кінчики листків, у деяких сохне листя повністю, тому паралельно з видаленням відцвілих квіток і квітконосів доводиться очищати купину від засохлого листя. А ось ближче до зими засохле листя краще залишити – воно сприятимуть снігозатриманню, рослина «самоутеплиться». Навесні, коли почнуть відростати молоді листки, старі можна видалити.

За 15 років вирощування різноманітних лілійників в Хабаровському краї жодного разу їх не вкривала на зиму, нічим не обробляла і не підгодовувала – ні «мінералкою», ні органікою. При цьому не пропав жоден з 33 сортів, і отримали путівку в життя ще й власні гібриди.

Читайте також про лілійник у статті Топ-5 жителів “лінивої” клумби.

Від моменту запилення лілійника до дозрівання коробочки проходить днів 50-60

Від моменту запилення лілійника до дозрівання коробочки проходить днів 50-60

Як виростити ексклюзивний лілійник?

Та дуже просто – запиліть квітку одного сорту пилком, взятим з іншого, залишіть насіннєву коробочку, дайте їй визріти, зберіть насіння і посійти під зиму. Результат може виявитися вельми цікавим!

Процедура запилення виглядає наступним чином: приблизно о 10 ранку в сонячну погоду, коли квітки вже розкрилися, а комахи ще на наносили туди невідомого пилку, потрібно акуратно пінцетом або пальцями (у кого вони тонкі й довгі) відірвати тичинки з квітки, яка буде вважатися “татом” і потерти рильце маточки квітки, яка стане «мамою».

Пилок повинен бути сипучим, це ознака його зрілості. Рильце маточки має бути трохи вологим – це стигматична рідина, на яку пилок прилипне. На «маму» треба повісити бірку з назвою батьківських сортів. Запилювати треба відразу кілька квіток, оскільки насіння може і не створитися – все-таки визначити зрілість і життєздатність пилку на око важкувато.

Таким чином можна попереопиляти все лілійники, які цвітуть одночасно, і всі обвішати бірочками. Але більше трьох квіток на одній дорослій рослині не треба залишати, тому що лілійник витратить багато сил на визрівання насіння і на наступний рік закладе менше бутонів.

Далі залишається тільки чекати. Від моменту запилення до дозрівання коробочки проходить днів 50-60. Коробочки з насінням потемніють і почнуть розтріскуватися – цей момент потрібно не пропустити! Втім, коробочки, що темніють, можна обв’язати марлею, і тоді насіння нікуди не подінеться.

Може трапитися так, що насіння не дозріло, а вже холодно – тоді квітконоси з коробочками краще зрізати і поставити в воду, вони дозріють у будинку.

До настання холодів треба приготувати ділянку під посів, насіння посіяти рядками і увіткнути бірочки. Навесні з’являться сходи, і до кінця літа рослини потрібно буде розсадити. На наступний рік або через рік з’являться перші квітки. Навіть з насінин, що дозріли в одній коробочці, квітки будуть різними.

Найкрасивіший гібрид можна присвятити кому завгодно, і навіть – собі! Перші квітки – не показник, спостерігати треба років зо три. Якщо характеристики збереглися, чудово, якщо ні – виселіть рослину на «зелену зону».

Гібридизація лілійників своїми руками – захоплююче заняття, що сприяє появі величезної кількості лілійників-«дворняжок». До речі, діти, особливо дівчатка, із задоволенням беруть участь в цьому процесі з перспективою появи квітки зі своїм ім’ям.

liliynuk-02-1019x1024-6412332

Мій унікальний лілійник

liliynuk-03-1024x847-4628653

Ще один сіянець лілійника

liliynuk-04-1024x893-4260966

Один з результатів успішної гібридизації лілійників

Правила успішної гібридизації лілійників

У гібридизації лілійників є свої правила, їх треба враховувати:

  • Здоров’я рослини, розгалуження, кількість бутонів, ремонтантність цвітіння залежать від «мами», краса і дизайн квітки – від «тата».
  • Диплоїдні рослини (наприклад, старі сорти і ботанічні види) з тетраплоїдними (мають подвійну кількість хромосом – більшість сучасних сортів) схрещуватися не будуть.
  • При схрещуванні тетраплоїдів між собою, за рахунок подвоєної кількості хромосом, варіацій і можливостей більше, ніж при схрещуванні диплоїдів.
  • Домінантні кольори – червоний, лавандовий, жовтий. При схрещуванні домінантні кольори можуть в різних пропорціях перемішуватися, а рецесивні (наприклад, білий) придушуються. Так що, якщо потрібен білий – обидва «батьки» повинні бути білими.
  • Гофрований край – домінантна ознака, гофрування можна підсилити за допомогою схрещування двох гофрованих сортів.

А решта особливостей виявиться в процесі схрещування. Кожному під силу створити свій власний ексклюзивний лілейник – і вам! Успіхів!

Натальїна Тетяна,

Ботанічка.

Попередня стаття
Шніцель зі свинини