Logo

Ехінацея — особливості вирощування і найкрасивіші сорти

Здатність ехінацеї стимулювати імунітет у людини здавна вважається найціннішою її рисою. Хоча кожен, хто вирощує сучасні сортові ехінацеї, з цим буде сперечатися. Бо садівники вважають, що рівних ехінацеї по красі рослин з кошиковими суцвіттями немає! При цьому вона дуже невибаглива. Рябе листя чи махрові квіти — різні сорти однаково ефектні. У цієї квітки майже нема недоліків. Доглядати за нею просто. Але один нюанс змушує насторожено ставитися до цього надстійкого багаторічника: ехінацеї люблять часте ділення й швидко вироджуються. Як вирощувати ехінацеї в саду, яким видам і сортам віддати перевагу, розкажу в своїй статті.

Ехінацея — особливості вирощування і найкрасивіші сорти

Ехінацея — особливості вирощування і найкрасивіші сорти

Опис рослини

Кущі ехінацеї потужні, прямі, наростають вертикально, поодинці здаються акцентами, у групах формують майже зарості, та все одно строгі на вигляд.

Високі, прямі, жорсткі, надзвичайно стійкі навіть на ділянках, відкритих всім вітрам, пагони ехінацеї виростають до 150 см в висоту, хоча є у рослини й куди компактніші сорти. Прикореневе листя виглядає дуже ошатно. Овальні листочки з зубчастим краєм і довгими черешками формують пишну подушку. На стеблах листя більш мілке, сидяче або короткочерешкове, розташоване чергово. Ехінацеї часто дивують яскраво-зеленим забарвленням листків. Сорти можуть запропонувати варієгатні варіанти чи незвичні, майже чорні тони зелені. Вся рослина шорстка завдяки особливій опушці.

Ехінацея зацвітає в липні, в середньому період цвітіння продовжується близько 2 місяців. Жорсткі корзинки суцвіть у ехінацеї великі, строгі, яскраві й ефектні, діаметром до 13 см. Вони здалеку кидаються в очі в композиціях. Навіть ім’я ехінацеї напряму вказує на її жорсткість. Адже свою ботанічну назву рослина отримала від грецького «їжак» (echinos).

Голковидні листки обгортки, приквітники на квітколожі суцвіть неприємно колючі, як і трубчасті квіти всередині. Та саме ця жорсткість дозволяє ехінацеї зберігати декоративність надзвичайно довго — і на клумбах, і в сухих букетах, відрізняючи її від рудбекій. Язичкові квіти в обгортці частіше розташовані в одне строге коло, переважно пурпурові чи рожеві. Але сьогодні селекціонери все більше сортів намагаються наділити теплими жовтими відтінками. Серединні трубчасті квітки темні — коричневі, коричнуваті чи майже чорні. Вони формують випуклу, шишковидну серединку до 3,5 см в діаметрі та висотою.

Після відцвітання ехінацея не втрачає декоративність. Чотирьохгранні плоди-сім’янки — чудова прикраса зимового саду й букетів.

Ехінацея зацвітає в липні, в середньому період цвітіння продовжується близько 2 місяців

Ехінацея зацвітає в липні, в середньому період цвітіння продовжується близько 2 місяців

Умови в саду

Знайти вдале місце для ехінацеї нескладно. Це виключно світлолюбива рослина, яку не влаштує навіть легкий затінок. Будь-яка «середня», якісна земля, за винятком занадто щільної, сирої чи піщаної, їй підійде. Ехінацея краще розвивається на родючому, сухому грунті з несильною лужною реакцією та пухкою текстурою.

Чим яскравіше сорт ехінацеї, ти частіше її потрібно розділяти. Всі сортові рослини, які можна зустріти сьогодні в продажу, вироджуються, старіють і випадають надшвидко — всього за кілька років. Їх можна раптом не знайти на звичному місці навіть наступного року. Та навіть видова ехінацея, що може «протягнути» не 2-3, а 4-5 років, належить до багаторічників, що вимагають постійного омолодження.

Розраховувати, що ехінацею вдасться посадити й забути, не варто. На неї можна не звертати увагу лише один-два сезони. І перш ніж прикрашати ехінацеєю сад, варто оцінити своє бажання пересаджувати рослину настільки часто. Розділяють ехінацею на великі частинки з сильними коренями.

Читайте також наші статті:

Особливості догляду за ехінацеєю

Догляд в саду, у класичному розумінні, ехінацеї взагалі не потрібен. Вся увага концентрується на розділенні й пересадці, а про регулярні поливи, підживлення чи обрізку можна взагалі забути. Остання, щоправда, залишається на розсуд: жорсткі сухі суцвіття ехінацеї настільки стійкі, що прикрашатимуть сад і посередині зими. Можна прибрати сухостій, та зазвичай ехінацею залишають до весни, просто зріаючи під корінь сухі пагони до початку росту нових.

При вирощуванні сучасних сортів у них рекомендують видаляти пагони, які випускають невластиве сорту за формою чи забарвленням листя чи бутони інших кольорів.

Сортові ехінацеї краще захищати на зиму додатково, особливо в рік посадки. Підходить легке укриття лапником чи сухим листям.

Ехінацея майже не хворіє. Але її просто обожнюють слимаки, від яких рослину доведеться захищати приманками чи мульчуванням соломою.

«Хот Папайя» (Hot Papaya)

Ехінацея пурпурова (Echinacea purpurea) «Хот Папайя» (Hot Papaya)

Як розмножити ехінацею?

Виростити ехінацеї найпростіше з невеликої частинки-поділки (фрагмента здорових кущів) хоча б з трьома пагонами й здоровими коренями. Проводять розділення весною, на початку вегетації.

Хоч вегетативні способи дозволяють обійтися без тривалого очікування першого цвітіння, легко «завести» ехінацею й з насіння. Зазвичай цвісти такі ехінацеї починають лише з другого року. Насіння не потребує стратифікації, але неприємно дивує низькою схожістю. Висівати ехінацею краще на розсаду, в лютому-березні, але можна й відразу в грунт в травні, забезпечивши молоді рослини захистом від бур’янів та тривалої посухи навесні та влітку.

Ехінацея в дизайні саду

Ехінацею варто висаджувати так, щоб розділення й пересадку було просто виконати. Оптимальний варіант — окремі групи на фоні грунтопокривників чи газону, роль соліста в пласких коврових композиціях. Та не гірше ехінацея буде виглядати і як підбивка для кущів чи дерев, у вузькому міксбордері чи рабатці, маскуючій лінії, складних пейзажних группах чи у складі імітуючих дикі зарості квітниках. Але краще посадити її в близькому до доріжки місці. Вона додає структурованості та строгості, дозволяє компенсувати недоліки партнерів. Варто пам’ятати, що ехінацея завжди притягує погляди.

Ця квітка — улюблениця бджіл і ароматична рослина. Вона чудово стоїть у зрізці, підходить для зимового букету. Суцвіття з верхівкою стебел заготовляють як лікарську рослину.

Ехінацея здатна вписатися в компанію будь-яких світлолюбних пейзажних багаторічників. Для неї бажано вибирати рослини з пишними кущиками, що також досягають найбільшої декоративності ближче до осені. Вона чудово поєднується з «колегами» по суцвіттям-кошикам: рудбекіями, айстрами, та не гірше виглядає в компанії монарди, ліатрісу, флоксів, материнки, всіх середніх та великих видів декоративних злаків.

Види і сорти ехінацеї

У роду Ехінацея всього 5 видів рослин, з яких у якості садової рослини вирощують переважно один різновид. Ехінацея пурпурова (Echinacea purpurea) — розкішний цілющий вид висотою до 1 м з шорсткими стеблами, широко овальними зазубреними листками в розетці та ланцетними стебловими листками. «Шишки» та язичкові квіти до 4 см в довжину, різноманітно забарвлені — головна окраса суцвіть до 12 см в діаметрі.

Фаворити дизайнерів — сорти з оригінальним листям чи суцвіттями, часто гібридного походження. Сортові рослини зазвичай вищі — від 120 до 140 см, з великими, до 13 см в діаметрі, корзинками суцвіть. Найкращими вважаються старі, перевірені часом сорти:

  • «Мілкшейк» (Milkshake) — жовтувато-білий густомахровий сорт-помпон;
  • «Джейд» (Jade) — красивий білий сорт з дуже довгими язичковими квітами, розташованими в декілька рядків і пласким центром;
  • «Коконат Лайм» (Coconut Lime) — махровий сорт, у якому салатово-жовтий «помпон» у центрі лежить на білому ряді язичкових квіток;
  • «Разматаз» (Razzmatazz) — густомахровий помпоновидний сорт яскраво-рожевого забарвлення;
  • «Грін Джюел» (Green Jewel) — салатовий сорт з суцвіттями, що зливаються з листям;
  • «Зонненлах» (Zonnenlach) — темно-фіолетовий, з великими шишками сорт;
  • «Мак-енд-Чіз» (Mac’n Cheese) — ефектний вузькопелюстковий жовтий сорт з зеленуватими шишками;
  • серія гібридів «Сансет» (Sunset) — вузькопелюсткові сорти з чорною шишкою і різноманітним забарвленням: від темно-оранжевого до червоного, бежевого, ніжно-рожевого, темно-червоного, фруктового і т.п.;
  • «Пінк Шаттлз» (Pink Shuttles) — оригінальний рожево-червоний сорт з масивною шишкою та відхиленими майже до стебла язичковими квітами;
  • «Пінк Дабл Ділайт» (Pink Double Delight) — неповторний махровий сорт з темно-рожевим, благородним відтінком;
  • «Спарклер» (Sparkler) — світлобузковий сорт з рябим, кремово-зеленим листям;
  • «Кінг» (King) з яскраво-пурпуровим забарвленням;
  • «Хот Папайя» (Hot Papaya) — яскравий оранжево-червоний махровий сорт;
  • «Гранатстерн» (Granatstern) — малиново-пурпуровий сорт з гігантською шишкою.

Останнім часом серед сортів можно зустріти й білоквіткову видову ехінацею вузьколисту (Echinacea angustifolia). Це красива рослина з темним рясним листям і оригінальними білими квітками з зеленуватими шишками-гудзиками.

Обирати сорт ехінацеї варто уважно, адже культивари західного походження не завжди добре пристосовані до українських зим, тому перевагу варто надати адаптованим місцевими розплідниками рослинам.