Цікаво, якщо провести опитування та скласти своєрідний рейтинг найбільш уживаних спецій та прянощів в кулінарії, що ви назвете? Хтось петрушку, хтось перець, а я, мабуть, віддам пальму першості лавровому листу. У нашому кліматі, з холодними зимами, дуже великою популярністю користуються наваристі супи та інші гарячі страви, і невже є хоч одна людина, яка не кладе в них один-два листочка цієї прянощі? А як щодо того, щоб вирощувати «лаврушку» самому? Так, лавровий лист можна вирощуавти в саду і в помірному кліматі, а якщо не хочете ризикувати – поселіть лавр благородний в своєму будинку.
Зміст:
Запах смачної їжі, що розноситься по домівці, коли ви готуєте, багато в чому завдячує саме вчасно доданому до неї лавровому листу. Його гіркуватий смак і злегка терпкий аромат збуджує апетит. Більше того, є в ньому і туманне нагадування про ваніль, гвоздику та лимон, і кладуть його не тільки в перші і другі страви, а й в маринади, соління і навіть в деякі солодкі шедеври: груші в червоному вині, в’ялений інжир, персиковий джем… Хоча цікавіше про це, напевно, розповість Людмила Воропаєва 🙂
Тільки от невдача, у всіх кулінарних довідниках пишуть про те, що спеція повинна бути свіжою, і хоча лавровий лист славиться тим, що досить довго зберігає свій запах і смак в сушеному вигляді і віддає його страві, але й він не вічний. Тому купувати його краще невеликими порціями і використовувати швидко. А як було б добре, якби він був завжди під рукою, і свіжий, і свіжоприв’ялений…
Існує думка, що ростуть лаврові кущі і дерева тільки на півдні, в субтропіках, та про це і пишуть у всіх довідниках. Але зміни клімату, а головне — наполегливість ентузіастів дозволяє просунути лавр благородний набагато північніше і вирощувати його у відкритому ґрунті, ну а для садівників зовсім північних регіонів, хороший вихід — ростити його у будинку.
Для початку варто знати, що лавр благородний — це дуже древня рослина і пережив він багато катаклізмів. За сучасними оцінками вчених він ріс ще до останнього льодовикового періоду (близько 2 млн років тому). А деякі дають йому ще більше років — від вимирання динозаврів (приблизно 65 млн років тому). Дійсно, в природі Лавр благородний росте в країнах Середземномор’я: Греція, Італія, Кіпр, Франція, а також Крим та Кавказ. Причому рослина ця довгожитель і спокійно доживає до 300-400 років.
Природно, що в сприятливих умовах, живучи так довго, він досягає значних розмірів. Навіть на Південному Березі Криму, де трапляються і морозні зими, він виростає до 10-12 м: або в формі дерева, або величезного куща. Характерною особливістю цієї рослини є густа крона. Гілок і гілочок утворюється дуже багато, і всі вони обліплені темно-зеленим щільним, жорстким листям витягнутої форми.
Візьміть пакетик з лаврушкою і роздивіться. Тільки уявіть, що вони насиченого зеленого кольору. До речі, рослина вічнозелена, якщо хтось не знає, і це дійсно прикраса південних приморських парків і вулиць.
Уже в середині зими на рослині з’являються бутони, а на початку весни вона зацвітає невеликими китицями біло-жовтих квіток, на яких потім зав’язуються плоди — кістянки. Восени до моменту дозрівання насіннячко оточене тонкою м’ясистою оболонкою чорного кольору. Що значить, настав час приступати до розмноження лавра благородного.
Є, власне кажучи, два варіанти: або насінням, або живцями. Який з них краще, вирішувати вам. Скоріше, це залежить від того, який спосіб вам краще вдається.
Дуже важливо восени, зібравши дозріле насіння, ні в якому разі його не засушити. Його чорна м’ясиста оболонка повинна залишатися соковитою (як і у випадку з магнолією). Тому, якщо ви везете насіння з південних країв, помістіть їх між вологих серветок в п/е пакет.
Ще одна цікава особливість лавра благородного: насіння, посіяне в ґрунт, в разі затяжної відлиги може почати сходити вже взимку і неминуче буде вбите прийдешніми морозами. Тому сіяти краще в контейнери і проводити стратифікацію (обробку холодом і вологою) в холодильнику.
Безпосередньо перед посівом, м’ясисту чорну оболонку потрібно зчистити, а насіння добре промити, можна навіть з миючим засобом для посуду. Річ у тому, що оболонка містить велику кількість ефірних олій і речовин, що перешкоджають проростанню.
Тримати насіння у волозі і холоді потрібно приблизно 2-3 місяці. Після чого контейнер ставлять в тепло при температурі +22…+25 °С, накривають склом або плівкою і чекають появи сходів. Все просто!
У цьому способі все робиться за стандартною технологією. Потрібно заготовити гілочки Лавра (краще навесні) і розрізати їх на частини (живці), щоб на кожному було 3-4 бруньки. Нижне листя з живця видаляють, а верхні листочки, що залишилися, можна наполовину скоротити для зменшення випаровування води. Готовий живець встромляють у вологий і пухкий субстрат (торф, торф з вермикулітом, торф з піском і т.д.), обтискають пальцями і накривають пе пакетом або верхньою частиною обрізаної п/е пляшки.
В такому мініпарникові живець простоїть 1,5-2 місяці і дасть коріння, за умови регулярного обприскування і періодичного провітрювання. Температура +22…+25 °С. Виходить не завжди і не у всіх, тому ставте вкорінюватися багато живців.
Після того, як ви посадили живці або виростили сіянці лавра, гостро постає питання: що робити далі і для чого вони мені?
Читайте також наш матеріал «Кипарис — розмноження і вирощування у помірному кліматі»
Якщо ви живете в потрібному кліматі, лавр благородний можна вирощувати у відкритому ґрунті. Прийнятним вважається, якщо взимку температура не опускається нижче -12 градусів, і то на нетривалий час. Відразу перехотілося? Не варто лякатися, є пара способів ці кліматичні складності подолати.
Для початку, потрібно знайти місце на ділянці з теплим мікрокліматом, скажімо, південна стіна житлового будинку — там завжди тепліше. Добре якщо, як у мене, у будинку є кут, що прикриває ще й від східних холодних вітрів, а ще краще, якщо в цьому місці в землі проходить теплотраса або каналізація.
Гарне місце для висадки лавра біля колодязя, земля там не промерзає навіть в сильні морози. У південних регіонах України цього цілком може вистачити для вирощування лавра в саду.
Інший варіант придумали ентузіасти, які просувають цю рослину на північ. Лавр садять в невелике заглиблення у землі (15-20 см), а коли починаються перші легкі морозці до -3…-5 °С градусів всю надземну частину зрізають, залишаючи лише короткі пеньки, які вкривають агроволокном і засипають листям або хвоєю. Перезимувавши, лавр у наступному сезоні легко відростає на 1-1,5 метри у висоту.
До ґрунтів лавр благородний невимогливий, хоча кращий варіант — легкі та поживні. Головне, щоб волога при поливах не застоювалася в корінні, цього він не переживе. Поливи лавр любить, хоча культура ця посухостійка і в разі збоїв з водопостачанням або вашої відсутності, спокійно перенесе невелику посуху. А ще він любить приймати душ, тож балуйте його водними процедурами.
Якщо захочете підживити лавр, то варто визначитися: для чого він вам потрібен. Не поспішайте говорити – для супу. Крім свого кулінарного призначення, лавр ще й високодекоративна рослина. Хоча напевно ви захочете і те, і те: і щоб гарно, і щоб в суп.
Тому удобрювати варто не мінеральними, а органічними добривами: трав’яна бродилка, навозна жижа, курячий послід, біогумус. І навіть якщо лавр росте у вас вдома, як контейнерна культура, поганого запаху від цих добрив боятися не варто, адже в теплу пору року лавру просто необхідне свіже повітря. Виносьте його в сад, на терасу або на балкон. Він хоч і тіньовитривала рослина, але набагато комфортніше відчуває себе на відкритих просторах під променями сонця і при температурах +25 і вище.
З зимівлею лавра, який вирощують, як контейнерну культуру у будинку, проблем особливих немає. Перед настанням морозів заносять в приміщення, оглядають на предмет шкідників і розміщують ближче до вікна. Так, краще якщо ви зможете дати йому максимум світла і температуру +10…+15 градусів, це оптимально. Але — і в цьому перевага лавра — він відмінно впорається і з малою кількістю світла взимку, перебуваючи в якості «підлогової» культури і зимуючи за комфортної для нас температури вище +20 градусів.
Єдине до чого варто ставитися уважно — це зимові поливи. При зимівлі за низьких температур є небезпека переливу і загнивання коренів, а при високих — навпаки пересушування. Будьте уважні. Моя порада: поливайте, коли побачите, що верхній шар ґрунту в контейнері вже висох.
Зазвичай, це роблять взимку, в грудні, коли в них міститься максимальний запас ефірних олій. Причому, на плантаціях не обривають листочки з великих дерев. Ні, технологія трохи інша. Посіявши насіння рядами, чекають сходів, а потім регулярно їх проріджують, залишаючи найбільш сильні рослини і ті, які добре розвиваються.
В результаті, мають ряди з інтервалом між кущами приблизно 1-1,5 м. З трьох-чотирьохрічного віку з них починають збирати врожай, зрізуючи гілки. Ці гілки сушать в спеціальних приміщеннях і лише потім обривають з них листя, сортують за якістю і фасують.
До речі, такий спосіб збору врожаю говорить про те, що лавр благородний відмінно переносить стрижку і протягом сезону відновлюється. Тому, якщо ваш клімат дозволяє, то його можна з успіхом використовувати в ландшафтному дизайні у якості топіарних форм та живоплотів. При регулярній стрижці вони виглядають чудово — щільні, високі і яскравого зеленого кольору. Ну і в суп підійдуть 🙂
До речі, лавровий лист, крім кулінарного застосування, має популярність і як медичний препарат та використовується при лікуванні стоматиту (просто пожуйте листок), загоєнні ран і опіків, корости та застуди. Він має в’яжучу та сечогінну властивість, підвищує імунітет.
Тож, вирощуючи цю невибагливу і просту у догляді рослину, ви прикрашаєте свій будинок або ділянку, маєте свіжу, дуже популярну спецію і ще й засіб першої допомоги.
Варто спробувати!
Ігор Білевич,
спеціально для ЗЕЛЕНОЇ САДИБИ.