Незвичайні городи на воді

Вода може бути не тільки джерелом сили для росту, сховищем корисних мінералів та органіки, але й, безпосередньо, місцем для вирощування різних сільськогосподарських культур. Звичайно ж, всі знають про рисові поля, залиті водою, але про справжні плавучі городи досі чули небагато. Можливо, хтось захоче випробувати нові способи вирощування овочів без поливу або просто поділиться цікавою інформацією з друзями. Бо про гідропоніку, мабуть, чув кожен. А чи знаєте ви, що таке аквапоніка?

Незвичайні городи на воді

Плавучі городи в історії

Коли у мене виникла ідея написати про городи на воді, то перше, що згадалося – це наше українське містечко Вилкове, яке знаходиться в дельті Дунаю. Та хоч стара частина Вилкового і справді розташована серед води, городину та ягідні культури тут вирощують звичайним способом. Тільки замість добрива місцеві жителі застосовують надзвичайно поживний річковий мул.

Така традиція вирощування овочів та фруктів на штучних острівцях зовсім не нова, вона бере початок ще з часів доколумбової Америки, від племен ацтеків. В ті часи крапельний полив ще не винайшли, то ж стародавнім землеробам доводилося шукати інші шляхи, щоб прогодувати себе. На невеликі плоти, сплетені з гілок та трави, ацтеки викладали мул з дна озера. Кожен рік додавався шар мулу, а плоти з часом перетворювалися на справжні рукотворні острівці, іспанською – чінампи. На таких ділянках, вкритих річковим мулом, все росте справді «як з води». Тож не дивно, що мексиканці, котрі живуть в дельтах Чалко і Сочимілко, ще й до цих пір вирощують фрукти, овочі та інші культури в чінампах.

На іншому кінці світу, в південно-східній Азії, також здавна вирощують городину на рукотворних островах. Найбільш відомими є плавучі городи на озері Інле, що в М’янмі. Тут місцеві жителі будують плоти з очерету, на них викладають траву, різні водорості, а зверху – мул. Плоти закріплюються на місці за допомогою довгих бамбукових палиць, а при потребі їх можна легко перемістити з одного місця на інше. Рослини на таких грядках отримують поживні речовини не тільки з ґрунту, а й з прісної води озера. Протягом багатьох поколінь місцеві жителі успішно вирощують овочі таким способом, та ще й продають вирощений врожай в інші регіони країни.

Аквапоніка чи гідропоніка?

Спосіб вирощування овочів на воді, що склався в М’янмі історично – це не тільки дивовижна картинка для туристів, але й прекрасна ідея для розвитку сільського господарства в усьому світі. На цьому ж принципі базується сучасна система агрокультури – аквапоніка. Це удосконалений варіант гідропоніки, який найбільш наближений до природних умов. В чому ж різниця між уже традиційним вирощуванням рослин на гідропоніці та системою аквапоніки? Давайте розберемося разом.

Гідропоніка – спосіб вирощування рослин без ґрунту, на поживних розчинах. Склад та концентрацію розчину підбирають окремо для кожного виду рослин.  Якщо рослини вирощуються в гідропонній установці, то автоматика сама підказує, коли час замінити розчин, яку встановити температуру та тривалість освітлення. Рослини на гідропоніці ростуть дуже швидко, менше заражуються шкідниками та хворобами. Овочі та зелень найчастіше вирощують таким способом в зимовий період. Та іноді гідропоніка – це єдино можливий спосіб вирощування рослин (наприклад, в умовах космічної станції).

Аквапоніка – це процес спільного вирощування риб та рослин, при якому контейнери з овочами та зеленню розміщують безпосередньо над резервуаром, в якому живуть риби. Такий симбіоз надзвичайно корисний для обох видів. Відомо, що в стоячих водоймах чи акваріумах воду потрібно часто міняти, інакше риба може захворіти чи й загинути, отруївшись токсичними виділеннями.  В той же час, продукти життєдіяльності риб – це ідеальне добриво для рослин. Вчені прийшли до думки, що особливе мікробіологічне середовище, яке складається в подібних системах, сприяє більшому врожаю, ніж в традиційній гідропоніці. Найкраще вдається вирощувати в таких умовах зелень та розсаду квітів, а також бобові, редьку, суницю, томати та перець.

Аквапоніка – система і давня, і молода водночас. Чомусь мені здається, що за нею – майбутнє, адже в XXI столітті людство прагне відійти від старих технологій, стати ближче до природи. Що ж, поживемо – побачимо…

Гідрогель – теж відносно молоде відкриття, яке значно полегшує догляд за садом та городом.

Щедрих вам урожаїв!

Наталія Волкова,

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Сохранить