Спориш як газон — переваги і недоліки

Спориш більшості садівників відомий як надокучливий бур’ян, що легко псує вигляд грядок і дивовижно швидко розростається в сприятливих умовах. Та варто придивитися до цієї, на перший погляд, скромної рослини ближче. Адже не даремно дизайнери всього світу вважають спориш одним з найкращих видів для альтернативних газонів. Невибагливий та дивовижно стійкий до несприятливих умов, спориш при правильному використанні здатен утворювати пишні, густі, розкішні подушки яскравого кольору. За текстурою вони значно цікавіші звичних нам злакових «килимів». Про переваги і недоліки споришу як газону розкажу в своїй статті.

Спориш як газон — переваги і недоліки

Топтун-трава, або спориш — трошки більше, ніж бур’ян

Серед садових бур’янів та диких рослин, що вважаються небажаними на ділянках, є чимало цікавих видів, до яких краще придивитися уважніше. Адже інколи звичайний бур’ян під ногами може виявитися і лікарською рослиною, і потенційною окрасою саду. Спориш, безумовно, належить саме до таких рослин. Цілющий, привабливий, компактний, він здатен утворювати красиві покриття. Бо і в природі він з легкістю формує яскраві, кучеряві, щільні галявини на узбіччях та занедбаних ділянках.

Спориш, топтун-трава, гірчак звичайний (Polygonum aviculare) — один з найпоширеніших у нас представників родини Гречкових, з яким неможливо не зіштовхнутися в природі чи в садку. У цієї рослини безліч прізвиськ — моріжок, конотоп, пташина гречка, гусяча трава. Спориш здавна цінують за фарбувальні, лікарські, медоносні, кормові та смакові властивості (високий вміст білків та поживність молодого листя додає корисну родзинку салатам та гарнірам). А віднедавна — ще й за декоративні якості.

Спориш — дуже витривала і потужна однорічна рослина з сильним стрижневим коренем та густо розгалуженими напівлежачими стеблами довжиною до 60 см з вираженими вузлами. Пагони стають дуже жорсткими після цвітіння. Спориш виглядає пишно завдяки висхідним кінцівкам стебел, що додають об’єму й кучерявості килимкам-подушкам висотою до 40 см. Листя мілке, довжиною до 2 см, чергове, овальне чи ланцетне, з сизувато-смарагдовим відтінком і ясними жилками. Здатність відновлюватися у топтун-трави здається безмежною: навіть на пасовищах він відростає надшвидко, витримуючи витоптування худобою.

Дрібні квіточки в малопомітних пучках сидять в пазухах листя, змінюються ще менш помітними чорними трьохгранними горішками плодів. Цвітіння споришу триває довго, як і плодоношення. З травня до жовтня спориш цвіте, все літо й осінь рясно просипає насіння в грунт, щоб відновитися наступного сезону ще в більшій кількості. Ні попередити, ні зупинити самосів спориша, його розповсюдження вітром та птахами неможливо. І якщо для боротьби з бур’янами це погана новина, то для створення декоративного газону — навпаки. Адже завдяки цій унікальній рисі спориш гарантовано знову відросте і самостійно відновиться на бажаній ділянці.

Цілющі властивості споришу варто оцінювати індивідуально та вивчати уважно, використовуючи рослину лише після консультації з лікарем та під його контролем (потужні кровоспинні, гіпотонічні, сечогінні властивості вимагають обережності й точності дозування). Оцінити декоративні таланти споришу куди простіше. Достатньо поспостерігати за ним у природі. Навіть на грядці, де спориш — ворог, варто трішки запустити насадження, як рослинка з легкістю утворить щільне красиве покриття. Саме цей «килимковий» талант і став причиною перегляду статусу спориша й початку його нової «культурної» кар’єри.

Спориш, топтун-трава, гірчак звичайний (Polygonum aviculare) в природному середовищі

Вагомі переваги газону зі споришу

Бажання замінити традиційний газон, що вимагає чималого догляду і часу, на невибагливий «килим», по якому можна було б вільно ходити без турбот, хоч раз виникало у кожного. Інколи ідеї для оформлення пласких, щільних килимів підказує сама природа. Газон із споришу — відносна новинка серед газонів з місцевих, звичних й надрозповсюджених рослин.

Здатність розростатися швидко й будь-де, навіть на цілині — очевидний і важливий «плюс» спориша. Та є у цього альтернативного різновиду газону й інші вельми приємні переваги:

• густота, курчавість, об’ємність покриття;
• майже не потребує стрижок;
• інтенсивний смарагдовий «свіжий» колір;
• самосів;
• вегетація з ранньої весни до морозів, висока декоративність навіть в надпосушливе літо;
• швидкість розростання;
• не дає шансів бур’янам і витісняє агресивних конкурентів з ділянки;
• стійкість до захворювань та шкідників.

Та найголовніший «плюс» споришу — його витривалість до витоптування і будь-яких механічних навантажень.

У спориша надзвичайна стійкість до витоптування

Важливі недоліки споришевого газону

• однорічність і непередбачуваність рясності в наступний рік;
• значно вище і пишніше звичного газону, з зовсім іншою текстурою, здатен вписатися не в будь-який стиль;
• ніколи не буває абсолютно рівномірним;
• позбавлений амортизаційних властивостей, не настільки щільний, щоб при падінні, заняттях спортом, дитячих іграх не виникало неприємних відчуттів;
• за довгі пагони споришу можна перечепитися;
• агресивний, може розсіюватися на сусідні ділянки;
• приваблює слимаків.

Читайте також нашу статтю Якщо не газон, то що?

Де використовувати спориш?

За допомогою цієї унікально витривалої рослини можна створити і малі, і великі газони (чи заповнити пусті площі на великих ділянках, адже недаремно ним залужують стадіони чи аеродроми). Якщо дати споришу волю, він заснує весь садок, тому рамки по можливості мають бути чітко обмежені не лише бордюром, а й доріжкою чи спеціальною зоною з декоративною мульчею, «буфером», що не дасть насінню з крайніх рослин вільно просипатися в квітниках і міксбордерах, зонах по сусідству.

За допомогою споришу також можна:

• заповнити пристовбурні кола;
• замінити мульчу під кущами та живими огорожами;
• створити красиве покриття, що завершить образ та перекриє «голу» землю в декоративних групах;
• замаскувати схили й відкоси.

Спориш — чудова рослина для озеленення доріжок, в тому числі заповнення простору між кроковими плитами. Якщо в городі всі грядки високі, обмежені надійними рамками, спориш навіть тут створить зручне покриття, по якому буде легко й безпечно пересуватися.

Газон зі спорошу не вимагає практично ніякого догляду

Як розмножити гусячу траву?

Гарні зелені килими з щільною текстурою спориш може утворювати лише на відносно родючому грунті та за гарного освітлення. До всього іншого спориш невибагливий, приживається всюди, на грунті будь-якої вологості (в тому числі заболоченому, сирому), любить запущені, межові, залишкові ділянки з активним рухом.

Найпростіший спосіб створити красивий споришевий килим — пересадити на бажану ділянку сильні, потужні кущики споришу з городу чи сусідніх ділянок. Викопуючи спориш, варто пам’ятати про його стрижневі корені і захвачувати чималий пласт землі навколо. Кущики висаджують на ділянці в шахматному порядку, орієнтуючись на розміри, залишаючи проміжки в 10-20 см. Газон рясно поливають і захищають від посухи до відновлення росту.

Інший варіант — вирощування з насіння. Топтун-траву можна як придбати, так і зібрати самостійно (щоправда, насіння споришу не зустрінеться в першому ж магазині чи на ярмарку, швидше за все, його доведеться додатково замовляти). Щоб зібрати насіння власноруч, треба запастися терпінням: підстеливши під сланкі пагони тканину, плівку чи папір, з липня щодня збирають «порції» насіння, що осипається з пагонів (продовжуючи допоки не назбирається достатня кількість для обраної ділянки). На кожен квадратний метр майбутнього газону потрібно від 10 до 12 г насіння.

Газон із споришу засівають перед зимою (в листопаді) або ранньою весною, не пізніше кінця квітня. В самому посіві немає нічого складного:

1. Ділянку готують заздалегідь — перекопують чи розрихлюють, видаляючи бур’яни й камені, вносячи компост чи перегній, розрівнюють граблями.
2. Безпосередньо перед посівом (за 2-24 години) проводять рівномірний полив по всій ділянці.
3. Розсівають насіння як вручну в неглибокі рівні бороздки, так і механічно, сівалкою, подібно до звичайного газону, рухаючись у двох напрямках — половину насіння сіють вздовж, а іншу — впоперек. Головне — рівномірний розподіл.
4. Спориш воліє проростати на світлі, тому заробляти насіння в грунт не варто, а ось прикатка чи ущільнення дощечкою не завадить. Зверху ділянку потрібно захистити від пташок сіткою.
5. До проростання та на початку росту грунт потрібно підтримувати стабільно зволоженим, проводячи аккуратний полив.

Моріжок можна розмножити, просто пересадивши кілька рослинок з природи на потрібну ділянку

Догляд за газоном зі споришу

Такий газон практично не вимагає жодного догляду. Головне — пам’ятати про прізвисько «топтуна» і частіше по ньому ходити. Без навантаження (чи стрес-фактору), спориш росте рідко, а іноді і зникає зовсім. Та коли йому доводиться пристосовуватися й відновлюватися, він реагує посиленим ростом і згущується. Топтатися по споришу можна часто і у власне задоволення. Що приємно — у будь-яку погоду. Адже на відміну від трав, спориш не слизький і ходити по ньому в задоволення навіть у зливу.

Полив споришу не зашкодить у літню спеку й засуху, якщо є ознаки зупинки росту. Для збереження характеристик грунту достатньо щороку навесні вносити для газону органічні чи комплексні мінеральні добрива. Можна за потреби стимулювати ріст декількома підживленнями влітку.

Газон зі споришу стрижуть лише якщо його зовнішній вигляд не влаштовує господарів — коли пагони стають задовгими чи зависокими. Можна спориш косити, та зручніше користуватися садовими ножицями.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.