Троянди в боротьбі, або Як садівнича спільнота зібрала 300 тисяч грн для ЗСУ 
26.04.2024
154Нас небагато, але ми є… Наші обсяги порівняно скромні. З жовтня 2022 по кінець квітня 2024 на дебеті благодійної карти висвічується майже 300 тисяч грн. Цифру пишу для того, щоб наочно показати в дії те саме «важлива кожна гривня». А ще пан Притула, колись я послухала його інтерв’ю про волонтерство, підкреслював: «довіра, емоційний допис, ви маєте зачепити». Так ми і робимо: коли не можемо, ставимо на паузу – значить, ще не час. А коли злість або щастя наповнює тебе, ти виливаєш/виливаєшся саме в той емоційний допис. А ще я кожного разу, коли перевіряю чи звіряю кошти, думаю: а їх могло не бути, а вони є… З чого почалось наше волонтерство, і як нам вдається закидати наші краплі в тихенький струмок, якими і повниться спільна ріка боротьби на шляху до перемоги, розкажу в цьому дописі.
Троянди в боротьбі, або Як садівнича спільнота зібрала 300 тисяч грн для ЗСУ
Зміст:
Взагалі, все почалось з того, що мені треба було відправити поштою сітку, величезну сітку, на підрозділ мого чоловіка. Ледь відправили і… не туди. Переадресація. Подвійна оплата пересилки і все на плечі нашого скромного сімейного бюджету. Всяке буває… Але відчутно.
В розмові з трояндовими колегами – вже друзями, не змогла не бути помічена ця деталь, що дещо підбила мій настрій.
Ці гарячі пані мені без мого запиту «накидали» стільки, що було чим поділитись і з тими «павучками» (ред.: волонтери, що плетуть сітки на фронт), щоб мали за що купити матеріали для плетіння. Як вони віддавали ту сітку! Стільки днів і годин присвячено тим ниточкам! І віддають — з такою тихою радістю… Віддають, що можуть.
До речі, прохання розмістити в місцеву сільську групу оголошення, щоб допомогти з доставкою, нічим не закінчилось. Ніхто не любить просити, і я не люблю. І як сталось, так і сталось. Я вирішила не ображатись – вже в тому віці, коли зрозуміла, що прийдуть швидше дальші, а ближчі не поспішають. А зовсім близьким ще треба все довести. І це більше не про допомогу, а взагалі. Приймемо і облишимо…
Якось так, через мене, через підтримку віртуальних (хоча насправді реальніших за тих, до яких можна доторкнутися) друзів нас сплела доля в одну сітку з конотопськими «павучками», що плели сітки на фронт з 2014 року.
Наша допомога не була регулярною, але вона була, і була відчутною для них. Ми почали ділитися з іншими трояндовими друзями, які теж збирали кошти то на одне, то на інше.
Почали квітнути троянди літа 2022-го і поступово всі відходили від шоку війни та починали в неї втягуватись.
Відчуття, що і ти щось робиш для боротьби, свій маленький внесок, дають тобі ваги – ото тієї, що ти і є Україна.
І водночас наростала підступна хвиля несприйняття (що переросла в усвідомлення) до виправдовування своєї радості (дрібниць, що і складають людське життя, якщо воно нормальне, без війни). «Дякую ЗСУ, а в мене зацвіла трояндочка», «дякую ЗСУ, а в мене тортик» і т. д.
Воно накопичувалось, усвідомилось, що саме не так, і це просто мусило вилитись в дію! Щось не подобається? Візьми і зроби так, щоб подобалось. Шановні, це у всьому.
Так народилась в нашій трояндовій спільноті на Фейсбук «Трондовий сад» банка на збори на військові потреби, яка вже не прибиралась і завжди стояла відкритою. Хоч і тихенько, внески крапали. І так наш інтерес до троянд, до садівництва поволі конвертувався в реальну допомогу військовим.
Минула перша зима в нашому клубі, який переобладнався на віртуальну «кав’ярню», де до ранкової кави подавалась на «десерт» троянда (ред.: допис про переваги певного сорту троянди і її яскраві фото). Вартість кави – за бажання – на «дякую ЗСУ за ранок».
Троянда “Дінкі”
Так дочекалися другої воєнної весни. Вже літо. Наші періодичні збори були нечастими.
Одного літнього дня до мене в село завітав військовий оркестр з концертом – вони так збирали на ЗСУ. Мистецтво в боротьбі. Музика і любов до України. Що може роздерти душу українцю, як не українська пісня? Вивернуті, виплакані душі і, не знаю, як чиї, а моя прагнула дій.
Тоді стався один з перших відчутних зборів в нашій спільноті — «Коли цілий кущ «Дінки» ходив на благодійний концерт ЗСУ», 14 липня 2023.
Допис Вікторії в групі “Трояндовий сад” від 14 липня 2023
Яскраві фото з події підсилювали допис, і ми тоді назбирали в групі 9 тисяч гривень. А за місяць вони прийшли в мій сад! Їм потрібна була локація для зйомки в автентичному українському стилі. І тоді я дізналася, що на дрон вони не назбирали і досі.
Ми з Лесею – (ред.: «Леся Українка» — сорт української селекції троянд) – посиділи собі і подумали: а може ми ще трохи закинемо? Так з’явився ще один допис про збір. Щоб ще одним дроном більше, щоб наблизити, щоб-щоб…
В той день, 6 жовтня 2023, були якісь страшні обстріли. Ми зі зла накидали ще стільки ж на той самий дрон…
Пост від 6 жовтня 2023 року
Грубо кажучи, ці пости в групі зібрали 41 тисячу гривень! В жовтні — 32 тисячі, і літом — 9. Це тільки на дрон. А у нас ще ж були «павучки»…
Почались наші «Троянди в боротьбі» як усвідомлений рух в один, мабуть, прекрасний день наприкінці жовтня 2023-го. Мені треба було десь взяти 2000 грн на «павучків». Легка хвиля обурення, бо я ж їх не друкую. Я — не волонтер, я просто людина! (розборки з собою і світом…)
І я не могла більше просити. Ця гордість так і випірне в найбільш невідповідний, здавалось, момент. Коли всюди треба. Всюди — буквально. І ми вже всі загартувались проходити, іноді пробігати повз чергові збори в стрічці, і згуртувались довкола «своїх ЗСУ». Хоч всі свої, всіх шкода, але несеш, куди несеш. Я думала-думала і придумала.
Після того, що відбувалось далі, я зрозуміла, що ми як спільнота можемо не мало, і що це є ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, хоч на початку ми цього і не підозрювали. Коли за першу добу люди накидали понад 30 тисяч гривень, а мені треба було 2, всі наступні рази тільки підтверджували це дивування нашим людям. Всі гуртуються довкола «своїх ЗСУ», а також інтересів, які живлять життя. І всі люблять Україну!
Новий формат зборів — платний квиток (200 грн) за доступ до чотирьох лекцій на цікаві трояндові теми, які я пообіцяла надавати кожну п’ятницю в групі «Трояндовий сад», а в кінці місяця закінчити «навчання» живим етером для всіх учасників.
Так наш листопад було присвячено розкриттю тем про формування троянд особливим способом, про троянди, які найкраще підходять для кулінарії, сама кулінарія — джеми, варення, сиропи, вина, лікери. Взяла на себе сміливість гарантувати багато краси, натхнення та корисної (не час для скромності 🙂 ), унікальної інформації. 4 лекції і один семінар-зустріч віртуально.
Чи відпрацювала я взяті на себе обіцянки, не знаю, але я старалась. Щоб нічого нікуди не розгубилось і не зникло безслідно в стрічці стрічок, лекції оформлені в оглядові статті на «Зеленій садибі».
Але я відчувала, що такий формат буде успішним не завжди, і він таки добряче вимотує. Треба і до нього рости. Зате зібрані кошти дозволили нам вкладати їх в щось таке, що приносило б для ЗСУ ще більші кошти.
Ми розробили календар від «Трояндового саду», випустили чашечки з трояндочками Редуте… До нас доєднувались люди зі своїми внесками, які ми ставили на військові рейки.
Пеклись штолени до Різдва, носились шалі, сплетені для «пташки», в’язались романтичні скатертини, читались журнали-каталоги від Девід Остін Роузес. Підтяглося юне покоління і розтопило серця старшого покоління.
Ми знову поставили банку на кожен день в підрахунку до весни і кави. І так, вона наповнювалась. Ми дійсно працювали, збирали цікаву інформацію для подачі «до кави» і ми отримували непогані внески за день. І потреба, і хотілось, і віддача.
В перші місяці, треба визнати, банка наповнювалась жвавіше, ніж в останні. Періодично, ми самі втомлювались і передавали естафету писання тому, хто мав сили витягти з себе декілька слів, що могли підбадьорити спільноту і, звичайно, принести користь.
Слова без користі для ЗСУ – порожні, я особисто в такі слова вже мало вірю. Якщо біля важливого заходу нема банки на ЗСУ – значить він не такий вже і важливий.
Додам, що ранкова трояндова «кав’ярня» відкривалась часто авторами з Києва, які тоді жили свої ночі в будинках, що здригались від вибухів ледь не кожну ніч. І писали. Бо для ЗСУ.
За постійної і такої необхідної підтримки у всіх задумах від Анни Шульженко, Тетяни Михайлюк, Вероніки Дзісь, Вікторії Гуди, Оксани Гайової, Галини Калашник, Інни Головач творчість і пристрасть до троянд в боротьбі в трояндовому товаристві «Трояндовий сад»:
За зимовий час ми змогли купити антену і ще якусь важливу штучку для неї для 61 Степової Бригади. От, тільки вони сказали – ми одразу і змогли, через 5 хвилин (поки зайшов на сторінку банки, поки перекинув). За що отримали «дякуємо за крутий подгон» і то — не нам, моєму «зв’язківцю».
Кажу: «Дівчатка, схоже це і все з подяк. Це вам не пані з культурно-мистецького відділу з концертами, подяками і наданням слова. Хоч ти на тому слові розревівся авжеж.»
Два важливих моменти. Перший. Коли ми конкретно стали на військові рейки, ми почали збирати для «своєї» бригади, хоч насправді всі бригади — свої…
Але ми почали збирати для бригади мого чоловіка. Йому ніколи нічого не потрібно, обходиться тим, що є – як в житті, так і у війні. А тут , коли я сказала, що ми вирішили збирати на дрон, він сказав: «Зберіть нам.»
Звичайно, я отримала підтримку своїх колег і близьких друзів – адміністраторів нашої групи. Ми думали про інший дрон, але все відклали. І я вдячна їм за підтримку, без якої щось би колись і було, але не це.
Ми тільки цілий ранок придумували назву цьому нашому новому великому збору, на який наважились зазіхнути. «Боривітер Степовий» — хижа рідкісна пташка степів України! Ми ж дівчатка – нам романтику подавай навіть в боротьбі 🙂
Другий момент. Я не люблю викручувати руки людям. Внесок – посильний, і все – на довірі. Ми не видаємо чеки, і не закриваємо дописи від тих, хто «не проплатив». Ми віримо у свою справу і просто її робимо, коли самим стає духу, настрою, злості або щастя. І за нами йдуть, слава Богу і українській нації!
Люди пропонують свої цікаві лоти, а ми їх «ставимо на рейки». Рідкісні лілії, німфеї, книги, каталоги, надруковані зошити, картини… і це ми тільки почали! І навіть купюри УНР лежать в сховку і чекають свого часу. А ще будуть півонії і, звичайно, «благодійні троянди на ЗСУ». І наша радість і потреба бути причетними до боротьби пульсує. До самого кінця, скільки буде треба…
І ще, з технічного, так сказати. Лотереї діють і збирають більше грошей, ніж продажі. Поки що. Продажі теж потрібні, періодичні. Щоб людина, яка дуже хотіла виграти в лотереї, і, на жаль, хоч і передбачувано, не виграла, була задоволена. І це ще краще зміцнює ваше товариство.
В пропозиції має бути щось цікаве, ексклюзивне. Найбільша віддача – в перший день, тоді в першу добу, тоді помітно разові внески по заданій акції. Хоча можна і варто розтягувати акції на тиждень чи більше, але періодично повторювати, кожного разу показуючи інший бік.
Творчий підхід і користь для людей, як для себе – звідси задоволення для організатора, а це немало в ділі. І так, все це потребує часу. Військові взагалі залишили вдома дім, сім’ї, захоплення і мрії з великим ризиком для життя і усвідомленою жертовністю. А ми, цивільні, можемо віддати час, наш час – на військові рейки… Або трохи грошей. Наша банка 🙂
Троянди
Посівний календар 2022
07.02.2022
09.02.2022
31.07.2020
02.05.2024
11.03.2020
07.04.2021
01.04.2021
26.01.2022
09.03.2022