Між українськими й англійськими садівниками — прірва, і цього разу я відчула її буквально на сторінках англійського журналу: поки там радять садити, як мінімум, два види плюща біля стіни, щоб підтримати дику природу, у нас ліана на фасаді досі звучить як вирок будинку, вікнам і нервам. Цей допис про те, чому ми так боїмося «живого» саду, про садівничі міфи, і як нам потроху вирощувати в Україні не лише сади, а й культуру садівництва.
На цих зимових канікулах я нарешті взяла до рук англійські садівничі журнали, які потрапили до мене ще влітку від Оксани Кухар, української ландшафтної дизайнерки, що вже кілька років садівникує в Англії. Я прочитала їх з десяток за тиждень, бо дуже голодна до ЯКІСНОЇ інформації з садівничого світу.
Отримала море натхнення, ідей, познайомилася з новими для себе, дуже цікавими й перспективними для українського клімату рослинами, і все це з часом знайде своє відображення на сторінках «Зеленої садиби». А в цьому дописі хочу поділитися тим, що мене дещо засмутило.
Зміст:
У січневому номері «The Garden» за 2024 рік є невелика замітка про те, що нове дослідження вчених RHS (Королівське садівниче товариство) показало, що вирощування двох видів плюща на стіні приносить найбільшу користь дикій природі, оскільки серед змішаних плющів мешкає більше корисних комах і різноманітних хижих безхребетних (бабки, богомоли, павуки тощо), ніж коли на стіні один вид.
«У міських районах, де багато людей мають мало місця для садівництва, вони можуть принести величезну користь, забезпечуючи притулок та корм для диких тварин», — зокрема йдеться в повідомленні.
Ви розумієте, що мене засмутило?
Між українськими й англійськими садівниками – прірва. Бо у них — рекомендація, як мінімум, два види плюща біля стіни будинку, щоб там більше жило всякої живності. А нас? Ліана на стіні? Та ви що? Вона ж з часом розвалить будинок! По ній миші будуть залазити у вікно. І змії!
Я не хочу тут перераховувати всі страшилки, які за час свого садівництва чула від українських садівників про ліану біля стіни…
Я вже мовчу про корисних комах. Бо які можуть бути корисні комахи в саду, якщо ми так старанно поливаємо свої сади інсектицидами з ранньої весни до пізньої осені, вбиваючи всіх «некорисних», бо ж нещасний тріпс на пелюстках троянд – це моветон.
Як контролювати шкідників саду біопрепаратами, читайте в статті за посиланням.
А шипшини! Якщо вже ми заговорили про троянди.
Багато досвідчених трояндарів в Україні вважають, що не можна давати зав’язувати шипшини троянді, бо вона… СТАНЕ ШИПШИНОЮ! Це найпоширеніший страх. Але є ще один – плоди заберуть останні сили у троянди й вона не зможе нормально перезимувати…
Це такі смішні міфи, що аж плакати хочеться. Бо садівники, що так вважають, десятиліттями можуть вирощувати троянди і практично не розуміти їхньої природи.
Якщо ви хочете дізнатися про троянди більше: про сорти, які цвітуть не тільки квітами, а й шипшинами, про троянди на стіні, які зроблять ваш будинок значно красивішим і затишнішим, про сорти, які зимують до самих кінчиків навіть на півночі України…
Якщо ви хочете зрозуміти природу троянд і подружитися з ними, приєднуйтеся до нашого з Вікторією Кононенко курсу «Малодоглядні троянди в саду». Пропоную разом вчитися і творити українську культуру садівництва.
Культури садівництва в Україні нема. Бо садівництво у нас завжди було про виживання. Зміниться кілька поколінь, поки в Україні з’явиться культура садівництва. І перше покоління садівників, які садівникують не заради виживання, а заради задоволення – це, мабуть, ми.
Не кажіть мені, що люди й сьогодні в українських селах вирощують овочі та фрукти заради того самого виживання. Я знаю. Це є. Але далеко не всі. І вже, мабуть, навіть не більшість.
Бо величезна кількість садівників сьогодні в Україні вирощують і їжу, і декоративний сад, бо це їхнє хобі, задоволення, радість. Якщо хочете — щастя жити на землі. Своїй землі. Навіть під час війни. Тим більше під час війни.
Проблеми зазвичай виникають там, де фасад вже має тріщини, слабкі шви, відшаровану штукатурку — тоді корінці/присоски чіпляються за дефекти й можуть їх погіршувати. На цілій поверхні фасаду ризик мінімальний. Але плющ на стіні, безперечно, вимагає уваги, щоб бути безпечним для будівлі, про що — мова нижче.
На міцній цеглі/камінні з добрими швами, рівній штукатурці без відшарувань, на сучасних стінах без «сипучих» зон. Якщо фасад старий і крихкий — краще не самочіпні ліани, а ліана на опорі (решітка/троси з відступом від стіни), наприклад, клематис чи витка троянда.
Ліана не створює воду з повітря, але може уповільнювати висихання стіни після дощу, якщо стіна й так погано вентилюється або має проблеми з гідроізоляцією. Рішення: не давати заростати водостокам, тримати ліану під контролем і, за потреби, вирощувати на опорі з повітряним зазором.
Хорошого тут більше. Ліана на південній стороні будинку не даватиме стіні перегріватися влітку і швидко висихатиме після дощу. Згідно з даними Королівського садівничого товариства (RHS), будинки під плющем менше перегріваються влітку і часто залишаються менш вологими всередині, оскільки рослина регулює мікроклімат всередині будівлі.
Якщо ви обираєте ліану для південної сторони в Україні, зверніть увагу на листопадні види (наприклад, виноград Вічі, чи витку троянду). Вони створюють густу тінь влітку, а взимку скидають листя, дозволяючи сонцю вільно прогрівати стіну.
Плющ є вічнозеленим і зберігатиме тінь навіть у холодну пору року, що може бути менш вигідно для теплового балансу взимку. Крім того, плющ на стіні саме в умовах клімату України не так просто виростити, найчастіше він у нас хоче плестися по землі, хоча на дерева вилазить досить швидко.
Миші не «обирають ліану» як ескалатор — вони обирають їжу і лазівки. Якщо є щілини, погані сітки, доступ до горища — тоді будь-які вертикальні елементи (дерева, труби, дрова біля стіни) можуть допомагати. Рішення: закрити щілини, поставити москітні сітки, або не пускати ліану до даху і вікон.
Змії не живуть «у ліані заради ліани». Вони з’являються там, де є укриття + кормова база (гризуни, жаби) і спокій. Доглянута ліана, без хащів біля землі, не створює «зміїного курорту». Тримайте низ провітрюваним, без куп листя/мотлоху.
Самочіпні (плющ, дівочий виноград тощо) — простіші, але вимогливіші до якості фасаду. Ліани на опорі (плетисті троянди, жимолость, клематиси, піраканта) — контрольованіші й «делікатніші» до стіни, особливо якщо зробити решітку з відступом 5–10 см.
Краще одразу задати правило: не заходити під покрівлю, не заповзати у водостоки, не лізти під наличники. Мінімум раз-два на сезон — підрізка «по контуру» навколо вікон, вентиляційних решіток, труб.
Якщо «мокрий фасад» зроблено неідеально (відшарування, тріщини), самочіпні ліани можуть чіплятися за слабкі місця. На таких стінах безпечніше вести ліану на опорі або обирати рослини, що не чіпляються присосками.
Так, ліана створює укриття і мікросвіт, і це плюс для біорізноманіття саду. Більшість «комах у ліані» — не вороги людини, а частина екосистеми (і корм для птахів). Якщо не хочете активності біля конкретного вікна — просто не ведіть ліану по тому простінку.
Раз на сезон робіть «стрижку силуету»: підрівняйте краї, прорідіть загущення, приберіть сухе. І головне — контроль верхньої межі (дах/жолоби) і зон навколо вікон.
У самочіпних ліан після зняття можуть лишитися сліди/присоски на фасаді. Але якщо спершу перерізати ліану біля основи і дочекатися підсихання пагонів, можна зняти ліану зі стіни акуратно, не «здираючи» штукатурку.
Натхнення!
ЗЕЛЕНА САДИБА.

26.12.2025
22.12.2023
24.01.2024
05.02.2018
14.12.2023
07.12.2018
19.01.2024
24.04.2021
19.11.2025