Мікориза — органічний спосіб покращити здоров’я саду і городу

Збільшення врожаю та забезпечення здоров’я власного саду та городу обіцяє нова зірка серед органічних засобів — мікориза. Одні виробники називають її добривом, інші — стимулятором, покращувачем і навіть реаніматором ґрунту. Хоча насправді це назва природного симбіозу кореневої системи рослин з грибами, який можна відновити й підсилити за допомогою біопрепаратів. Мікориза — це універсальний та ефективний засіб покращення ґрунту, активізації росту, стимулювання вкорінення та захисту рослин. І застосовують її не лише для улюблених овочів, а й для дерев, кущів, квітів і навіть кімнатних рослин.

Мікориза — що це і як використовувати?

Що таке мікориза?

Про симбіоз деяких видів рослин з грибами, які ростуть на їхніх коренях, напевно, чув кожен садівник. Принаймні, якщо намагався виростити хвойні, бобові та вересові (від рододендронів до лохини та чорниці). Або стикався з рослинами, які дуже бояться пересаджування. Саме ці особливі гриби, що складаються з тонких довгих гіфів і від яких так залежить життєдіяльність рослин, і називаються мікоризними чи мікоризотвірними. А сама мікориза відповідно — це зв’язок між грибом та рослиною (від грец. «myco» (гриб) і «риза» (корінь).

І зв’язок цей взаємовигідний і взаємозалежний: гриби отримують від рослин вуглець, амінокислоти й гормони, а натомість сприяють активному засвоєнню поживних речовин, кисню і вологи з ґрунту, інтенсивно розщеплюють грубу органіку на легко доступні елементи, захищають рослини та утворюють складні ґрунтові системи.

Про мікоризу найчастіше згадують в контексті чорниці та її родичів, полуниці й сосен, та насправді вона важлива для переважної більшості рослин — 80-90% від садового «асортименту». Лише представники декількох родин — Щирицевих, Лободових та Капустяних — не утворюють симбіотичного зв’язку з грибами і не чутливі до їх внесення взагалі.

Мікоризні гриби можуть бути пристосовані як до конкретної рослини, так і вступати в симбіоз з відразу декількома видами рослин. І «діють» по-різному. Для більшості трав’янистих рослин характерний союз з ендомікоризними грибами. Вони вростають безпосередньо у клітини і малопомітні ззовні.

Інший тип мікоризних грибів — ектомікоризні — зустрічаються переважно серед дерев, особливо хвойних та горіхів, створюють своєрідну оболонку на зовнішній стороні коренів і не проникають у клітини рослини. Та є безліч особливих різновидів мікоризи, в тому числі характерні лише для орхідей та окремих представників родини Вересових.

Коренева система саджанців — без мікоризи (ліворуч) і з мікоризою (праворуч)

Властивості мікоризи, що роблять її корисною для саду

Мікоризні гриби, в першу чергу, впливають на приживання та вкорінення рослин. Завдяки біопрепаратам, що містять мікоризу, у саджанців формується сильна, розгалужена коренева система. А здорові корені забезпечують стійкість, потужний розвиток, якість плодоношення та цвітіння.

Мікоризні гриби дозволяють ефективно збільшити площу живлення рослин. Гіфи мікоризи можуть розростатися на сотню метрів, проникають на недосяжну самим кореням глибину, слугуючи своєрідними подовжувачами власної кореневої системи рослин — і буфером та провідником. Завдяки мікоризі для рослин стає доступною волога та корисні речовини.

Розкладаючи органічні сполуки у доступні для засвоєння рослинами форми, мікоризні гриби забезпечують рослини не лише базовими елементами й мікроелементами (азотом, калієм, фосфором, цинком та ін.), але й синтезують активатори росту та навіть вітаміни, зменшують рівень важких металів, підсилюють фотосинтез, відіграючи чималу роль у розвитку не лише кореневої системи, а й рослин загалом.

Недаремно мікоризу вважають і ґрунтоутворювачем. Покращення якості землі, підвищення родючості досягається відразу на декількох рівнях:

• розщеплення органіки, утворення якісного гумусу;
• виділення в ґрунт великої кількості липкого білка — гломаліну, «склеювача», стабілізатора ґрунту;
• розпушення землі;
• захисту ґрунту від розмивання та ерозії завдяки величезній мережі грибних ниток.

Мікориза утворює складні зв’язки з ґрунтовими та бульбочковими бактеріями, іншими грибами і навіть рослинами. І завдяки цій системі ефективніше розподіляються вода та поживні речовини.

Захист рослин за допомогою мікоризи здійснюється відразу на декількох рівнях. Мікоризні гриби завдяки особливим ферментам створюють у прямому сенсі фізичний захисний бар’єр навколо кореневої системи рослин, проявляючи протигрибкові, протимікробні властивості, оберігаючи корені від шкідників та комах. Та мікориза допомагає і «внутрішньому» захисту. Під її впливом у клітинах рослини синтезуються захисні сполуки, підсилюється імунітет, опірність рослин несприятливим факторам, шкідникам і хворобам.

5 практичних переваг при застосуванні мікоризи:

• зменшується потреба в поливі, навіть у спеку та посуху;
• мінімізується застосування мінеральних добрив, додаткове підживлення;
• усувається потреба застосовувати препарати хімічного захисту рослин;
• збільшується врожайність;
• покращується якість та смак плодів.

Препарати на основі мікоризи можна вносити безпосередньо перед посадкою

Мікоризоутворюючі біопрепарати

Мікоризні гриби широко поширені в природі. Та, як і ґрунтова мікробіота, вони страждають від негативного впливу механічної обробки землі, хімічних засобів догляду за рослинами. Природне утворення симбіозу з рослинами займає роки. Щоб прискорити мікоризоутворюючі процеси до декількох тижнів, відновити, підсилити мікоризу на оброблюваних, виснажених ґрунтах, додатково застосовують спеціальні біопрепарати — міко-препарати, симбіотичні, мікоризні чи мікоризоутворюючі. Плутанину з назвами легко зрозуміти: саму мікоризу активно вивчають впродовж менш як двох десятиріч. Що вже й казати про мікоризні препарати, що є відносною новинкою у світі органічного садівництва.

Біопрепарати-мікоризоутворювачі відрізняються у кожного виробника. Є засоби з одним видом мікоризних грибів, декількома штамами чи комбінацією мікоризних грибів з корисними бактеріями. Вони представлені у формі спеціальної рідини, гелю, порошку або гранул, достатньо простих у використанні незалежно від форми.

Мікоризоутворювачі, на відміну від добрив, зовсім не «разовий» біопрепарат. Мікориза розвивається роками, приносить користь з кожним сезоном все більшу. Якщо обмежити механічну обробку, не застосовувати «хімію», дбати про відновлення родючості, перейти на принципи органічного землеробства, після вирощування однієї рослини ґрунт залишиться все ж таким корисним та якісним, багатим на мікрофлору і придатним до висадження нових рослин навіть у горщику чи діжці. А ось груба обробка землі і класичні методи приводять до потреби щорічного штучного поновлення мікобіоти й регулярного внесення препаратів.

Читайте також нашу статтю про користь використання мульчі в саду і на городі.

Коли і як вносять мікоризу?

В утворенні мікоризи дуже важливу роль відіграє температура ґрунту. Для активного розростання гіфів необхідне тепло, температура не нижче +18°C. Тому застосовують мікоризоутворюючі препарати в період активної вегетації рослин та в сезони їх висадки в ґрунт — з весни до середини осені.

Оскільки біопрепарати-мікоризоутворювачі призначені для створення симбіозу між рослиною та ґрунтом, то використовують їх завжди з «прив’язкою» до конкретних рослин — під час їх висадження або для вже присутніх насаджень. Перед тим як застосовувати мікоризоутворюючі препарати у своєму садку, переконайтесь, що рослини, для яких ви хочете підсилити або утворити мікоризу, не належать до представників трьох сімейств, які не чутливі до цих корисних грибів (Щирицеві, Лободові та Капустян), наприклад, буряк, броколі, цвітна капуста.

Мікоризу не вдасться використати на будь-якому ґрунті: для розвитку грибів підходить лише земля з pH від 5,3 і вмісті фосфатів не більше за 8%.

Форма мікопрепарату напряму визначає, як він застосовується. Для будь-якого засобу найголовніше (і незмінне) правило — дотримуватися інструкції виробника, адже від концентрації препарату напряму залежить швидкість та якість колонізації ґрунту мікоризоутворюючими грибами. Порушувати не можна ні пропорції, ні способи, якими можна застосувати мікоризу — навіть якщо аналогічні препарати використовують по-іншому.

При внесенні мікоризи дуже важливо використовувати виключно відстояну, нежорстку, в ідеалі — дистильовану або фільтровану воду. Будь-який, навіть мінімальний, вміст хлору пригнічує розвиток мікоризних грибів. Ця вимога актуальна не лише для робочих розчинів, а й для поливів після внесення мікоризи.

Мікоризу в формі рідини чи гелю використовують, готуючи робочі розчини:

• для поливу щойно висаджених рослин (зазвичай, з цілою земляною грудкою);
• для обробки коренів розсади та саджанців з оголеним корінням (мокрі корені занурюють у концентрований мікоризний розчин аналогічно до обробки глиняною бовтанкою чи стимуляторами вкорінення);
• для поливу наявних насаджень багаторічників, кущів, дерев (для насичення ґрунту потрібно до 5 процедур з інтервалом від 2 до 4 тижнів).

Застосування мікоризи в порошку та гранулах не менш просте завдання. Фактично, такі мікоризні біопрепарати можна додавати як добрива відразу в ґрунт — насипати на дно посадкової лунки, змішати з субстратом, притрусити мокрі корені чи заробити в ґрунт навколо багаторічних насаджень, супроводжуючи поливом. Та, якщо так зручніше, можна готувати і робочі розчини, розчиняючи біопрепарати в воді.

Мікоризу зараз застосовують навіть для газонів, задернінні, при посіві сидератів для підсилення їх дії. Доцільніше перемішувати порошок з насінням з розрахунку 3 г мікоризи на кожен м² ґрунту.

Пропорції внесення мікоризоутворюючих препаратів залежать від типу рослин. Для трав’янистих рослин, однорічників вносять по 5-6 г мікоризи, для дерев — до 60 г біопрепарату.

Для кімнатних рослин та при вирощуванні квітів і інших рослин у контейнерах мікоризу просто додають до субстрату, змішуючи з ним або вносять з водою для поливу.

Зараз деякі виробники рекомендують застосовувати мікоризу вже при обробці насіння, щоб досягти оптимального укорінення та захистити тендітні сходи з найперших стадій. Обробляти мікоризними біопрепаратами можна лише звичайне, просте, негранульоване та не оброблене фунгіцидами насіння. Зазвичай готують концентрований розчин в пропорції 1:6 з теплою м’якою водою, додаючи за бажанням трішки прилипачу чи глини. Насіння замочують, за потреби — стратифікують у такому розчині чи змоченій у ньому тканині, ваті, марлі.

Внесення мікоризи для полуниці

Мікоризі потрібно допомагати

Корисні гриби не виживуть без вологи. Під час внесення та перші 2-3 тижні після внесення мікоризи вологість ґрунту є критичною. Земля в цей період не має пересихати повністю, залишаючись стабільно зволоженою. В періоди посухи потрібно забезпечувати додаткові поливи.

Механічна обробка грунту — основна причина і зменшення ефективності мікоризи, і її повної втрати. Єдина обробка землі, що не нівелює зусилля по створенню симбіотичних зв’язків — поверхневе розпушування. Та і в нього є куди краща альтернатива. Оскільки мікориза чутлива до ультрафіолету, мульчування поверхні грунту або висів сидератів, застосування грунтопокривників, задернення є одним з кращих помічників у процесі формування корисної грунтової мікобіоти.

Один з цікавих прийомів, що пришвидшує розростання колоній грибів і формування мікоризи — підживлення вуглеводами. Звичайний підсолоджувач, цукор чи варення, доданий у воду, активізує процеси.

Застосовуючи мікоризу, потрібно пам’ятати, що велика концентрація хімічних речовин, в тому числі мінеральних добрив, може нашкодити грибам та зменшити або повністю нівелювати ефект від внесення біопрепаратів. Якщо підживлення потрібні, то вони повинні бути малоконцентрованими і відповідними потребам рослини — ознакам нестачі певних елементів. А ось протигрибкові препарати, системні фунгіциди категорично заборонено використовувати для рослин і грунту.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.