Лохина — кращі сорти для України і особливості вирощування

Лохина — це ягода, що за останні роки спричинила справжню маленьку революцію в садівництві. З виду, що вважався рідкісним делікатесом, ця дивовижна красуня з родини Вересових стала ледве не найзатребуванішим ягідним чагарником. Як і більшість родичів, садова лохина вимагає специфічних умов. Та не настільки, щоб її вирощування здавалося занадто складним. Її врожайність і довговічність вже давно оцінили у всьому світі. В Україні лохину зробили популярною активний імпорт і виведення нових, чудово адаптованих до нашого клімату сортів. Достатньо правильно обрати сорт і місце, забезпечити ретельний догляд за не такими вже й складними правилами, щоб десятиліттями ласувати своєю власною лохиною.

Лохина — кращі сорти для України і особливості вирощування

Лохина — опис рослини

Про жодне видове розмаїття серед лохин не йдеться. Лохина звичайна, низька, чи дика (Vaccínium uliginósum) давно витіснена лохиною високорослою (Vaccinium corymbosum), яку і вирощують заради великих, смачних, ніжних ягід. І всі садові лохини — представники саме цього виду.

Лохину як тільки не називають — чорницею садовою, чорницею американською, чорничним деревом, чагарниковою чорницею, лохиною садовою, американською, високою, кущовою, культурною… Навіть садові центри часто називають сорти просто «чорниця».

Це багаторічний, здатний вирости до 2 м і вшир, і в висоту чагарник з потужними, поверхневими мичкуватими коренями та сильно розгалуженими, міцними, до 4 см в діаметрі, прямими пагонами, що регулярно заміщаються за рахунок порослі. Листя у лохини велике, овальне, темне, до 8 см в довжину. Травневе цвітіння дивує красою верхівкових китиць суцвіть. Ягідки-плоди у супліддях лохини пласкуваті, досягають 2-2,5 см в діаметрі. Блакитний і сизо-блакитний відтінок ягід, восковий сизий наліт легко впізнається. Всередині ягоди приховують дрібне насіння та світлу, солодку, щільну, м’якоть.

Де купити і як вибрати надійний сорт лохини?

На жаль, популярність лохини та щорічне збільшення насаджень (Україна — світовий лідер за нарощуванням площ) жодним чином не позначаються на вартості ні ягід, ні саджанців. Лохина залишається одним з найдорожчих ягідників. Ціна куща лохини часто вища, ніж на шовковицю чи фундук. І її варто вважати показником якості — дешево лохину не купиш.

Якісний посадковий матеріал краще шукати в межах своєї області, у фермерів, в розплідниках, садових центрах. По-перше, через гарантовану зимостійкість, адаптованість до місцевого клімату. По-друге, через можливість отримати точну консультацію, завжди звернутися за порадою і допомогою. Замовлення імпортованих чи завезених з інших регіонів саджанців (чи покупка на виставках і ярмарках) допустиме, якщо вам дають гарантію повного повернення коштів та 100% приживання. Адже саджанці лохини з Закарпаття чи півдня будуть страждати навіть на Поділлі, що вже й говорити про північні області.

Де б ви не купували лохину, звертайте увагу на повноту інформації щодо сорту, його характеристик, нюансів агротехніки, особливо — на рекомендації щодо догляду. І ще один важливий момент: в Україні кращі сорти приносять по 5-7 кг ягід в рік при ідеальному догляді та умовах. До реклами, що обіцяє вам до 12 кг врожаю, варто ставитися як до потенційного шахрайства.

Кращі сорти лохини для України

Лохина високоросла (Vaccinium corymbosum)

Обирати лохину краще з найпоширеніших сортів, що встигли довести свої переваги і не даремно вважаються і найнадійнішими. До середньорослої чи напіввисокої лохини з числа гібридів, зимостійких до -34°С, належать:

• “Блюкроп” (Bluecrop) — загальний улюбленець і фаворит, середньостиглий сорт з плодоношенням з кінця липня, стійкий до посухи, високий, до 2 м, не дуже розлогий. Ягоди дуже солодкі, до 2 см, розмір залежить від інтенсивності обрізки.
• “Блюголд” (Blue Gold) — середній сорт з низькими для лохини кущами (ледь більше 1 м), серпневими ягодами середнього розміру, що вимагає постійного проріджування.
• “Блюджей” (Bluejay) — швидкозростаюча лохина до 1,8 м висотою з світлими середніми терпкуватими ягідками, що приваблює одночасним дозріванням.
• “Чандлер” (Chandler) — середній сорт з надвеликими, до 3 см в діаметрі, солодкими щільними ягодами, що з’являються на кущах на межі липня та серпня. Плодоносить більше місяця, компактний, швидкорослий, до 1,5 м.
• “Еліот” (Eliot) — пізньостиглий, швидкозростаючий, розлогий двометровий сорт. Кількість середніх щільних ягід, що з’являються з середини серпня до середини вересня, залежить від якості обробки та поливу.
• “Патріот” (Patriot) — мінливий за висотою сорт, що може як обмежитися 120 см, так і перевищити 1,5 м, з дуже щільними супліддями великих якід з червонуватим забарвленням. Залежний від освітлення і тепла влітку.
• “Спартан” (Spartan) — надійний ранній сорт з потужними двометровими розлогими кущами і товстими пагонами, перші ніжно-блакитні ягоди приносить на початку липня. Врожай неоднорідний за розміром та дозріванням.
• “Дюк” (Duke) — надійний ранній сорт з числа середньорослих, до 1,5 м, з прозорою прямою кроною та повільним ростом. Радує першими твердуватими ягодами на початку липня, але дуже вимогливий до вологості й освітлення.
• “Елізабет” (Elizabeth) — пізній серпневий сорт, що плодоносить всього близько двох тижнів, та зате дарує щільні, великі ягоди більше 2 см в діаметрі, що чудово транспортуються.
• “Торо” (Toro) — двометровий, дуже акуратний за формою куща сорт з насичено-пурпуровими, щільними серпневими ягодами. Вимагає опилювачів та дуже залежний від якості обрізки.
• “Ріка” (Река, Reka) — прямий, двометровий, декоративний сорт, що радує в середині липня світло-блакитними плодами, що добре зберігаються. Вимагає сильної обрізки.
• “Гурон”, чи “Хурон” (Huron) – цікавий гібрид висотою до 1,5 м з вузькою кроною і прямими пагонами, з пізнім цвітінням та терпкими ягодами, шо з’являються в середині літа.
• “Ліберті” (Liberty) — півтораметровий самозапильний гібрид з пурпуровими ягодами близько 1,5 см в діаметрі. Кущі дуже розлогі, плоди дозрівають навдивовиж рівномірно, ідеальні для десертів.
• “Санрайз” (Sunrise) — середньорослий, негустий, прозорий кущ, що з середини липня хвилями приносить солодкі, великі, світло-блакитні ягоди.
• “Деніз Блю” (Denise Blue) — потужний сорт до 1,8 м з красивою, пишною формою кущів і великими ягодами.

Якщо трапляються інші зимостійкі сорти — ранній “Сьерра”, середньостиглий «Нельсон», «Дерроу», “Легасі», “Бонус», “Джей” — вони нічим не поступляться фаворитам.

Де посадити лохину?

Лохина цвіте в травні

Деякі продавці стверджують, що лохина — безпроблемний кущ, здатний рости будь-де, абсолютно невибагливий. І це відверта брехня. Дати хоч який-небудь врожай лохина може лише на гарно освітлених ділянках зі специфічним грубим кислим грунтом.

Для лохини варто обрати відкриті, теплі, сонячні ділянки, на яких вільно циркулює повітря та немає застою повітряних мас.

Грунт для лохини має бути обов’язково кислим (рН від 3,8 до максимум 5,5). Вона дещо поступається у вибагливості родичам-вересам, та все ж не терпить інших умов. Не менш важливі й інші характеристики:

• легка, а точніше, груба текстура, здатність добре пропускати воду та повітря. Для лохини ідеальними вважаються торфяники, супіщані та легкі суглинисті варіанти з додавання торфу;
• родючість, достатній вміст гумусу (від 3,5%);
• постійна помірна вологість, в ідеалі, з заляганням грунтових вод на глибині біля 0,6-0,7 м, але без затоплення, застою води, сирості.

Грунт на ділянці заздалегідь (з осені) покращують, додаючи торф, хвою, кору, зрілий перегній чи компост, пісок, солому, тирсу для розрихлення чи готують посадкові ями, замінюючи землю сумішшю з кислого торфу, перепрівшої хвої, 50 г сірки, піску, кори чи тирси сосни. На важких грунтах і при високому рівні грунтових вод доречний дренаж.

Посадка лохини

Купуйте тільки контейнерні саджанці лохини

Для висаджуванння на своїй ділянці потрібно обирати здорові, потужні кущі віком від 2 до 3 років. Єдиний варіант — закрита коренева система. Лохина з оголеними коренями не приживеться, і зовсім не тому, що не витримує пересихання. Лохина залежна від симбіозу з мікоризою на коренях, і втрата грибних ниток для неї смертельна. При покупці варто перевірити, чи справді рослина зростала в контейнері, в якому її продають (потягнувши за пагони, оцінити цільність земляної грудки). Недопустимі ознаки всихання пагонів, плям, сухого чи зів’ялого листя і бруньок.

Висаджувати лохину можна і навесні, бажано до або на самому початку вегетації, і восени, при крапельному поливі — навіть влітку. Восени ризики поганого укорінення вище, лохина часто на стрес реагує “ривками” у розвитку не тільки пагонів, але й коренів, не встигаючи підготуватися до зими.

Вимога забезпечити вільне циркулювання повітря навколо кущів не повинна ігноруватися за жодних обставин. Між кущами лохини варто залишати близько 1,5 м дистанції. Якщо ви плануєте великі насадження, то між рядами кущів доцільно збільшити відстань до 2,5-3 м.

Для саджанців потрібно викопати великі посадкові ями (глибина і ширина близько 50 см).

Встановлюють кущі на тому ж рівні, на якому вони росли і в контейнерах, акуратно обтискаючи землю навколо. Рясний полив — близько 2 відер на кущ — зручніше проводити, створивши лунку для поливу. Землю потрібно замульчувати відразу ж, вкривши товстим шаром мульчі з торфу, кори чи хвої (10 см).

Як доглядати за лохиною?

Посадка лохини

Жодного бур’яну біля лохини — одне з найважливіших правил для цього ягідника. Та ще важливіше пам’ятати, що на протягом всього періоду вегетації земля повинна залишатися злегка вологою, без повного висихання. Полив для лохини — обов’язковий, адже поверхнева коренева система, що залягає на рівні до 20 см, чутлива до будь-якої нестачі вологи. Їй чудово підходить крапельний полив. Звичайні поливи вручну повинні бути не стільки глибокими, скільки частими — вранці та ввечері, по піввідра води, до 3-4 разів на тиждень влітку. Надмірна вологість теж губить рослини, тому доречно перевіряти стан грунту, давати просихати верхньому прошарку землі.

Без мульчування виростити лохину не вийде, підновлювати мульчу доречно навесні та восени. Розрихлювати землю навколо чагарника можна лише поверхнево, без захисного шару зберігати вологу і характеристики грунту фактично неможливо. Альтернатива для міжрядь — задерніння сидератами, наприклад, білою конюшиною.

Для підживлення лохини не можна використовувати органіку, здатну залужнити землю, тому органічний врожай виростити досить непросто. Попіл, свіжі курячий послід чи гній, перегній — не для цього ягідника. Але є варіанти, які не нашкодять лохині. Наприклад, мульчування та внесення в грунт ранньою весною:

• хвойного опаду, бажано, перепрілого чи ферментованого;
• верхового торфу і витримок з нього;
• ставкового мулу;
• зрілого листяного компосту, особливо з додаванням торфу, дубового листя, щепи хвойних дерев чи хвої.

Добре використовувати літні підживлення лохини після цвітіння та в липні:

• рідкими професійними добривами на основі біогумусу, торфу, чи вермикомпосту;
• біодобривами з корисними мікроорганізмами («Biirost», «Байкал», «Rost-концентрат» та ін.).

У якості додаткового калійного і фосфорного підживлення на початку та в кінці літа бажано використовувати зелені добрива — з окопнику, кульбабок, соломи вівса чи жита, білої гірчиці, бананових шкірок, кислого компосту, особливо з застосуванням біопрепаратів для ефективної ферментації. Допустимо зароблювати зелену масу сидератів, солому просто у грунт.

Мінеральними добривами підживлювати простіше. Оптимальний варіант — придбати спеціальні професійні добрива «Для лохини», «Для чорниці» й інших вересових, в усьому дотримуючись рекомендацій виробника. Звичайні міндобрива зазвичай вносять лише з третього року, на бідній землі — з другого:

• комплексні мінеральні добрива, по 30-40 г на кущ — ранньою весною;
• калійні добрива та магній (20-30 г каліймагнезії чи стандартна доза будь-якого мікродобрива з магнієм і 15-20 г калійного добрива) — після цвітіння;
• калійно-фосфорні добрива (20-30 г) — після плодоношення.

Регулярна обрізка для лохини починається з трьохрічного віку (або після першої зимівлі). Обрізати лохину можна після листопаду або напровесні, як вам зручніше. Крім хворих, пошкоджених, тонких, спрямованих в центр кущів, лежачих на землі гілок, у лохини вирізають найстаріші пагони, залишаючи 3-5 молодих сильних гілочок та вкорочуючи їх приблизно на третину. Радикально, до коротких пеньків для повного омолодження обрізають лише запущені чи дуже старі кущі (в середньому омолодження доречне кожні 15-20 років).

Перший врожай лохини — всього декілька ягід. Та з кожним роком він зростатиме до кількох кілограмів довгоочікуваних смаколиків.

Читайте також нашу статтю Про вирощування фундука.

Як зимує лохина в Україні?

Звичайного поновлення мульчі і вологозарядки для зимостійких сортів достатньо навіть в першу зиму. Якщо ви сумніваєтеся в адаптованості сорту, варто перші роки пригинати кущі й вкривати їх повітряно-сухим методом, наприклад, агроволокном та лапником. Якщо при покупці отримані інші рекомендації і ви їм довіряєте, їх потрібно дотримуватися.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.