Були часи, коли понять «дерево-сад», «сімейне дерево», «колекційне дерево», «мульти-дерево» просто не існувало. І побачити таке диво можна було лише в господарстві «мічуринців» — людей, яким дивувалися сусіди, задивляючись на їхні сади. Там на одній яблуні, груші або сливі достигали не просто сорти різних термінів дозрівання, але і різноманітних кольорів та розмірів. Зважувались на такі досліди не всі, а лише ті, хто не боявся експериментів і вірив, що природа поділиться з ними своїми таємницями.
Сьогодні «дерево-сад» продовжує дивувати та захоплювати, викликає багато питань, а іноді і побоювань, але не є чимось незвичайним. Дані, отримані дослідним шляхом, дозволили ввести «сімейні дерева» в розряд доступних, і при бажанні можна сформувати потрібний «супер-набір» самостійно. Про секрети створення таких дерев ми і поговоримо в цій статті.
Зміст:
Якщо говорити загалом, то «дерево-сад» — це дерево, в кроні якого щеплено кілька сортів або культур. При цьому, якщо на один скелет «насаджені» різні сорти однієї культури, наприклад, кілька сортів яблунь, рослину називають багатосортовим деревом. А ось якщо кілька різних культур — абрикос, слива, алича — мультидеревом.
Створюються такі дерева шляхом щеплення. При цьому на формування рослини йде до 6 років. Спочатку вирощується носій сортів або «скелетоутворювач», а вже потім на нього прищеплюються відповідні сорти.
Часто садівники затівають цю справу заради багатосортової рослини з різними термінами дозрівання щеплених сортів. Однак досвідчені садывники не радять цього робити через розбіжність термінів так званих фенофаз (періодів розвитку рослини).
Правильно прищеплювати літні сорти на літні, осінні на осінні, зимові на зимові, або з близькими строками дозрівання. Але тут, кожен вибирає сам — адже будь-яке сімейне дерево — це своєрідний експеримент.
Не всі садівники готові чекати, експериментувати, удосконалювати незвичайне багатосортове дерево. Але, на щастя, цього і не потрібно! Сьогодні можна купити готовий екземпляр з ретельно підібраними сортами, гарантовано адаптованими для даної місцевості. Це значно спрощує працю і скасовує необхідність очікування.
Єдине ускладнення — непросто знайти цікаві саме вам сорти. Але якщо особливих переваг немає, а важливий саме експеримент, то вибір знайдеться.
Як вже говорилося вище, створити сімейне дерево можливо виключно шляхом щеплення. Якого? Тут вже кому що подобається, на що набита рука. Хороші показники дає і щеплення за кору, і щеплення в розщіп, і щеплення брунькою, і окулірування в Т-подібний розріз, і щеплення прищеплювальним секатором.
Більш складне питання — приживлюваність. Не всі породи добре приживаються з прищепою. У деяких деревина настільки швидко окислюється, що зводить всі спроби нанівець. Тут потрібно вивчати досвід інших садівників, цікавитися даними, які публікуються, читати спеціальну літературу, пробувати.
Читайте про всі нюанси літнього щеплення плодових дерев у нашому матеріалі «Літнє щеплення (окулірування) дерев і кущів»
І ще один, дуже важливий фактор, про який не слід забувати — це скелетоутворювач. Від нього залежить довговічність та продуктивність «дерева-саду».
Ідеальний «скелет» повинен відповідати наступним вимогам:
У питанні з яблунею найпростіший варіант скелетоутворювача — дичка. Якщо пересадити деревце з великою грудкою землі, намагаючись якомога менше пошкодити коріння, то щеплення можна буде здійснювати в перший же рік.
Однак є у такого рішення істотний мінус — дерева виходять сильнорослими, невідомо яка у сіянця сумісність з іншими сортами, наскільки він зимостійкий.
Другим рішенням можуть стати двох-трьох-річні слабкорослі саджанці (на вставці або клонових підщепах) таких зимостійких сортів, як «Грушівка московська» (рос. «Грушовка московская), «Коричне смугасте» (рос. «Коричное полосатое»), «Антонівка звичайна», «Московське пізнє» («Московское позднее») та інші з категорії «народна селекція».
Добре показали себе в холодному кліматі «Добриня» (рос. «Добрыня»), «Ранетка пурпурова» (рос. «Ранетка пурпуровая»), «Бистрецовська» (рос. «Быстрецовская»). Однак їм після пересадки необхідний час на укорінення. Позитивні показники дає щеплення на сіянці від карликової підщепи «ЯС-1» і «Бистрецовського» (Серьогіна), колоноподібні підщепи Степанова, на клонову підщепу або сіянець «Шаропай».
А що ж груша? Перше рішення, аналогічне яблуні — підібрати дичку. Але знайти сіянець груші не так просто, а брати прикореневу поросль від старих сортів небезпечно — при пошкодженні крони вона дасть рясні кореневі паростки, позбутися яких буде вкрай проблематично.
Вихід — виростити самостійно зимостійкий скелетоутворювач з насіння лісової груші або напівкультурки. Для помірного клімату можна взяти сорт «Кафедральна» (рос. «Кафедральная») або сорт «Чижовська» (рос. «Чижовская»).
Більше про вирощування груші читайте у статті «Чому я вирощую груші лише на айвових підщепах»
Кісточкові ще більш проблематичні до створення багатосортового дерева. В умовах помірного клімату щеплення приживається недостатньо добре, а продуктивний період культур недостатньо високий.
Для сливи, аличі та абрикоса найкраще підібрати скелетоутворювачем тернослив або терен. Однак варто пам’ятати, що у них великий потенціал зростання і утворювання кореневої порослі.
Відповідний «скелет» знайдений?! Потрібно підготувати його до щеплення. Зрізати гілки, які мають кут відходження менше 60°, дуже тонкі, занадто товсті, поламані, розташовані вище 1,5 м (щоб не вийшла дуже висока крона) і нижче 1 м. На «кістяк» повинні залишитися тільки рівномірно розташовані гілочки товщиною з олівець — на них і буде проводитися щеплення.
Оптимальним вибором сортів для дерева-саду вважається 3-4. Чому? Якщо прищепити на скелетоутворювач тільки два сорти, вийде дві скелетні гілки, що ростуть у різних напрямках — це пряма небезпека їх розлому від високого врожаю. Якщо 5 і більше — сорти почнуть конкурувати і ті, що сильніше, стануть домінувати над слабшими. До домінування буде схильна і щепа центрального провідника, тому на лідируючу гілку краще прищепити сорт, що відрізняється слабкорослістю.
Щоб зберегти зимостійкість дерева-саду, щеплення проводять на бічних гілках першого порядку з відступом від стовбура 20-30 см. Решту, а також гілки «скелета», що залишилися без щеплення, зрізають. Терміни щеплення для різних регіонів, різних культур, різних способів щеплення відрізняються.
Зрозуміло, що навесні на «кістяку» дерева-саду почнуть зростати не тільки культурні, а й «дикі» пагони. Їх присутність важлива для повноцінного розвитку і підготовки дерева до зими, з цієї причини їх не вирізають одразу всі, але періодично обмежують в зростанні в період вегетації. Повністю їх видаляють тільки наступної весни.
Можна створити дерево-сад і на дорослій рослині, якщо з якихось причин вона вас не задовольняє. Для цього необхідно провести сильну обрізку крони, а на майбутній рік в пагони, які наросли, прищепити цікаві для вас сорти.
Переваг у «дерева-саду» багато. По-перше, не потрібно викорчовувати рослину, якщо сорт проявив себе недостатньо добре — можна використовувати його як скелетоутворювач, поступово підібравши те, що дійсно подобається.
По-друге, на маленькій ділянці можна «завести» одразу кілька різних сортів при використанні мінімальної площі. Можна скомбінувати в одне дерево кілька культур, що дозволить збирати достатню кількість врожаю без непотрібних втрат надлишків.
Великим плюсом виступає перезапилення декількох сортів. Дерева дають стабільнішу врожайність. Більш стійкі до зовнішніх факторів, таких як морозостійкість, жаростійкість, посухостійкість, оскільки для їх формування підбираються кращі для заданої місцевості підщепи. Часто цікаво виглядає їх крона з різноманітною листвою, різного забарвлення плодами, і звичайно ж, весняне цвітіння.
Є у дерева-саду і мінуси. Про них говорилося вище, але варто повторити. Перший — складний процес формування. На створення однієї рослини йде від 4-х до 6-ти років, і це, якщо все виходить з першого разу.
Другий недолік — не так просто знайти хороший скелетоотворювач для майбутньої чудо-рослини. Не всі сорти мають хорошу приживлюваність щеплення. Далеко не всі підходять один одному. Однак, якщо експериментувати, то можна досягти вельми успішних результатів. Варто тільки почати і вже потім буде неможливо зупинитися.
Оксана Гула,