Мені дуже цікаво аналізувати, як змінювалися смаки та уподобання людей до тих чи інших продуктів харчування протягом століть. Те, що колись вважалося смачним та було предметом торгівлі, з часом втрачало свою цінність і, навпаки, нові плодові культури завойовували свої ринки. Айва вирощується вже більше 4-х тисяч років! І навіть у 1 столітті д. н. е. було відомо близько 6 сортів айви і вже тоді описувалися способи її розмноження та вирощування.
Зміст:
За що люблю айву? За цікавий силует при правильному формуванні. За гарні квіти — великі, з ніжно-рожевим відтінком (мені вони трохи нагадують ще одну південну рослину — магнолію).
Квіти айви у наших умовах розпускаються в кінці травня на пагонах цього року, тому не страждають від весняних заморозків, що гарантує хороші врожаї.
І, звичайно, люблю айву за своєрідні, ні з чим не порівнянні плоди — округлі, овальні, схожі на яблука чи груші. Вони мають сильний та приємний аромат, тому їх часто додають до м’ясних страв, варять приголомшливе варення (під час приготування усі оси — ваші 🙂 ), роблять желе та компоти. Дуже смачно покласти скибочку айви у свіжозаварений чай або…
Але вистачить лірики, давайте познайомимося ближче з цією рослиною та її плодами.
Вважається, що айва прийшла до нас з Кавказу, з Середньої, Центральної та Малої Азії. І хоча айва вважається рослиною теплолюбною, вона з успіхом може вирощуватися в багатьох регіонах. Якщо у вас є сумніви, чи приживеться айва на вашій ділянці, подивіться навколо, якщо ростуть тут теж «південні» абрикос або персик, то і айва буде рости.
У себе на батьківщині айва виростає до 8 метрів. У більш північних регіонах це невелике деревце висотою 3-5 метрів з красивою кроною. У айви неглибока коренева система, це і плюс, і мінус одночасно. З одного боку це дозволяє вирощувати її в місцях з високим стоянням ґрунтових вод, але з іншого боку — незахищена, неглибока коренева система може постраждати від сильних морозів.
Найцікавіше, що айва, попри неглибоко розташоване коріння, зовсім не страждає від посухи, хоча поливи любить. Також любить айва і сонячне світло. Ось ці чинники і варто враховувати при посадці саджанців айви на своїй ділянці. Місце має бути тепле, захищене від холодних вітрів і при цьому відкрите сонцю.
А ось склад ґрунту для вирощування айви не є принциповим, рости вона буде практично на будь-якому. Але тут є один важливий нюанс. Рости-то айва зможе в найгірших умовах і навіть давати такий-сякий урожай, але жити при цьому буде недовго. Вона і так не довгожитель, максимум років 60, а в поганих умовах, на «задвірках» саду — і того менше. Тож якщо хочете милуватися цим деревом, якщо хочете отримувати великий і смачний урожай, не пошкодуйте для айви гарного місця у садку та гарного догляду.
А догляд полягає у правильних поливах, підживленні та обрізці. Айва, як я сказав, культура посухостійка, але для отримання якісних плодів її потрібно поливати. За вегетаційний сезон робити це варто приблизно шість разів (у посушливих регіонах — більше). Часті, але не рясні поливи зроблять тільки гірше.
І без того неглибока (у молодих дерев глибина кореневої системи становить 50-80 см, у дорослих — до 1 м) коренева система буде погано розвиватися донизу і залишатися у верхньому промоченому шарі ґрунту, а отже, буде вразливою. При поливах потрібно обов’язково промочити землю на всю глибину кореневої системи. Тому поливають рідко, але рясно.
Про підживлення довго розповідати не варто. Тут все, як і у звичайних плодових, тих же яблунь. При своєчасно і правильно підібраному добриві і врожай буде хорошим. Хтось віддає перевагу органіці, хтось мінеральним добривам, обирати вам.
Протягом перших років після посадки айву потрібно правильно формувати. Для цього всі залишені як скелетні гілки ранньою весною укорочуємо на 1/3. Якщо обрізати сильніше, це може викликати дуже інтенсивне відростання нових пагонів і, як наслідок — загущення крони, виправляти його потім буде складно.
Влітку можна шляхом прищипування та виламування окремих гілочок проводити додаткове формування. Наприкінці літа занадто активно зростаючі пагони слід прищипнути, щоб вони припинили зростання і встигли визріти та підготуватися до зими.
Айва формується легко. А знаєте чому? Щорічний рясний врожай важких плодів нагинає гілки та переводить їх у горизонтальну площину. А, як відомо, чим горизонтальніше розташована гілка, тим повільніше вона росте. Ось так дерево саме себе підтримує в оптимальній формі.
Правда, іноді йому варто допомогти. Видалити зайве, пошкоджене і, найголовніше, підставити опори, адже від великої кількості важких плодів гілки можуть і поламатися.
Варто проводити з айвою і ще одну важливу операцію. Проблема може трапитися у північних регіонах в кінці зими-на початку весни, коли нічний мороз змінюється вже яскравим сонцем вдень. Айва має темно-сіру кору і, відповідно, сильно нагрівається променями сонця. Добові коливання температури кори можуть становити 20 градусів, і це неминуче призведе до виникнення ран — морозобоїн.
Єдине, що ми садівники можемо зробити — це зменшити денний нагрів кори. Для цього усі засоби гарні: своєчасна побілка, обмотування садовими бинтами або встановлення щитів, які притіняють.
У себе на ділянці не стикався ні з якими захворюваннями або шкідниками айви, крім плодожерки. Цей шкідник здатний погубити весь врожай. Але якщо на початку літа провести обприскування відповідним інсектицидом, то можна позбутися цієї проблеми.
Про сам процес посадки купленого саджанця багато писати не буду, він стандартний, як і для багатьох плодових культур у наших садах. Заздалегідь, хоча б за місяць до посадки, копаємо яму 60х60х60 см і заповнюємо її родючою та рихлою землею.
Якщо земля у вашому садку погана, то додаємо потрібні компоненти: торф або пісок, як розпушувач, компост, перегній, біогумус — для родючості. Коли земля в ямі осяде, саджанець висаджують, не заглиблюючи кореневу шийку, вона повинна бути на рівні землі. Звичайно, відразу ж рясно поливають, щоб забезпечити щільний контакт землі та коренів, і мульчують.
Особливий випадок — осіння посадка у регіонах з морозними зимами. Тоді місце щеплення варто прикрити на зиму горбиком землі.
Зазвичай, щеплені сортові саджанці айви вступають у плодоношення через 2-3 роки. І потім швидко нарощують врожай. Повторюся, плодів багато, вони великі та важкі. Тоненьке ще деревце може і не витримати. У кращому випадку скривиться, а в гіршому — зламається. Допоможіть йому підпорами.
Ці ароматні та мальовничі плоди з’являються восени, приблизно з вересня. Для отримання максимального смаку та аромату їх варто потримати на дереві, як можна довше, часом до Нового Року. Але часто своїх максимальних якостей вони досягають, полежавши деякий час у підвалі. До речі, при правильних умовах, здорові плоди зберігаються до весни.
Тепер про користь для нашого здоров’я. У айви корисні і вживаються як лікарська сировина насіння, листя та самі плоди. Листя збирають молодим на початку літа, плоди та насіння — восени та взимку. Не зупиняючись на конкретних рецептах, оскільки я не лікар, скажу, що препарати з айви мають в’язку, діуретичну (сечогінну), противиразкову та антибактеріальну дію. Ефективні при проблемах з кишківником та шлунком (запорах), метеоризмі, а також при кашлі, астмі та туберкульозі.
Розмноження айви не принесе багато клопотів. Можна сіяти насіння, але після стратифікації (обробки вологою та холодом). У результаті ви отримаєте міцні сіянці — дичку. Це малопридатний варіант для отримання врожаїв. Зате це відмінна підщепа для сортової айви, груші та мушмули.
Читайте також «Чому я вирощую груші лише на айвових підщепах».
До речі, колись мушмулою теж щосили торгували, а зараз її обробляють як плодову культуру тільки у декількох країнах, а, в основному, вирощують як невибагливе вічнозелене декоративне дерево.
Живці айви добре вкорінюються, причому зі збереженням усіх властивостей материнської рослини. Можна, як підщепу, використовувати і кореневі відростки.
Я вже згадував, що не тільки заради плодів варто вирощувати айву у себе на ділянці. Я вважаю, що айва — відмінне дерево для ландшафтного дизайну. Причому, що важливо, вона невеликого розміру і ідеально підходить для невеликих ділянок.
Злегка зігнуті гілки, прикрашені гарними квітами та великими яскравими плодами, з темно-зеленим, злегка опушеним, повстяним листям — відмінна рослина на роль одиночного солітера де-небудь на галявині.
Можна висадити і невелику групу, штуки 3-4, прикривши айвою низ інших високорослих дерев. А можна влаштувати і цілий живопліт, адже айва чудово переносить стрижку.
Крім того, айва — це і відмінний медонос, причому пізній, а з її твердої деревини, яка добре полірується, можна робити невеликий Hand Made (хенд-мейд).
Підсумуємо. Айва — це гарно, смачно та корисно. Три в одному. Рекомендую!
Ігор Білевич,