Logo

Сад родини Крайсвітніх — від мрії до мети за три роки!

Друзі, сьогодні ми з вами запрошені на гостину в сад, де, мабуть, є все: троянди, лаванда, хвойні, газон, арки, альтанка, продуманий до дрібниць город, плодові дерева на шпалерах, обрізування в різних стилях, самі різні стилі – і все це на 6 сотках! Більш того, молодий та зухвалий – саду всього 3 (!) роки, але там є на що подивитися і що підгледіти. Виявляється, таке може бути! В саду ‘Villa Rosa’ стільки всього цікавого, що розриваєшся, з чого почати — з оглядин місцевості чи з лайфхаків, які тут застосовуються? А тут можна писати методичку, як порівняно на невеликій ділянці створити атмосферу краси і користі. Отже, в цій статті — садиба ‘Villa Rosa’ родини Крайсвітніх, що в селі Надержинщина (Полтавська обл.). Йдемо, господарі зачекалися! Тсс, шампанське з бузини — тут ще і пригощатимуть!

Сад родини Крайсвітніх — від мрії до мети за три роки!

Сад родини Крайсвітніх — від мрії до мети за три роки!

Зміст:

З чого починалася ‘Villa Rosa’?

Почнемо зі знайомства з господарями, які за короткий час поринули з головою в нові і приємні для них клопоти. Господарі Юлія та Петро Крайсвітні, їхня донька та 4 собаки — всі залучені в садове життя – кожен віддає та черпає енергію з родинного гнізда.

«Найбільше зусиль до створення саду докладає його господар, який оволодів технікою топіарної стрижки та опанував мистецтво створення садового бонсаю – нівакі. Його творіння зараз лише замальовка, однак вже незабаром стане справжнім полотном, вдосконалювати яке можна усе життя» – розповідає пані Юлія.  З її легкої руки одна з туй називається Антуанета, і це не єдине присвоєне ім’я у рослин. «Назви приходять самі», – посміхається пан Петро.

Туя Антуанетта - це не сорт, а ім'я

Туя Антуанетта – це не сорт, а ім’я

  • З чого почалося ваше садове життя?

Юлія: Почали з банальної посадки хвойних: ялини коніки, ялівців. Уявляли, що це буде красиво)))) Ще туї. Правда, вони після цього двічі пересаджувалися,  а потім стали топіарами.

  •  Хто архітектор, а хто виконавець робіт в вашому саду?

Петро: Ми зійшлись з дружиною, що не хочемо дачу з картоплею. Я завжди роблю і живу не так, як усі. Почав читати, дивитись, затягло (мене першого). Хотілось краси. На той час для нас троянди були еталоном краси. Замовив перші троянди у 2017 році весною — з них починався сад. Цілу зиму читав про них. Вичитав, що у королеви повинна бути свита — так з’явилась лаванда, ісоп, шавлії та інші прованські рослини. Сад планував я, архітектуру – разом. Читав дизайнерські книги, інтернет. Дізнався, що на малих ділянках не повинно бути прямих доріжок, про «кімнати», догляд, цікаві рослини і так далі.

І так вже четвертий рік родина живе новим життям, в якому сад є місцем щоденної праці та відпочинку душі родини Крайсвітніх, забезпечує безкінечний творчий процес та слугує джерелом постійного натхнення і єднання.

Центральним елементом саду Крайсвітніх є оксамитовий газон

Центральним елементом саду Крайсвітніх є оксамитовий газон

Структура і рослини саду Крайсвітніх

Концепція саду повністю виправдовує назву — його королевами є троянди, яких налічується близько сотні кущів у супроводі ароматних сателітів: м’яти, шавлії, меліси, розмарину. Настрій французького Провансу створюють пишні лавандові кущі різних відтінків: від білого, рожевого до класичного фіолету, які яскравими пагорбами розмежовують трояндові ріки.

Куротний настрій посилюють хвойні рослини, яких в саду вже 9 десятків та самшитові бордюри. Центральним елементом є оксамитовий газон в обрамленні різнокольорових міксбордерів. Опори, ганок, арку та гойдалку обплітають кучеряві кущі жимолості, що наповнюють сад неповторними пахощами у вечірній час. Кампсіс, альбіція ленкоранська, каріоптеріси та різнокольорові гібіскуси, заплетені у штамбові деревця, додають субтропічні нотки у загальну симфонію молодого саду.

Рослини підбиралися таким чином, щоб забезпечити постійне цвітіння: від тюльпанів та нарцисів до хризантем і айстр. Вічнозелені рослини, злакові кущі, плющ, який щойно почав обплітати стіни та огорожі, а також архітектурно підстрижені листяні дерева, створюють структуру, яка навіть під снігом виглядає чарівно.

Сад задуманий у вигляді окремих «кімнат»: сільський сад, французький сад, англійський міксбордер, чешські скалки, східний карікомі, баварські троянди, косметичний рай. Деякі вже чітко проглядаються, деякі на стадії формування.

Через весь сад від самого входу в’ється стежка, розкидаючи по обидва боки різні «кімнати»-сади. Перед будинком в палісаднику зустрічають «баварські троянди». Пірнаємо у виноградні лози: по ліву сторону – сільський сад, по праву – будинок, за яким на вузенькому клаптику знайшли своє місце високі грядки з овочами.

Через сільський сад крізь перголу з трояндами можна попасти в «англійський сад» з газоном, оточеним пейзажним міксбордером з різних рослин – тут і троянди, і хвойні, і лаванда, і гортензії мітловидні «Лаймлайт», пухироплідники і навіть рододендрони.

Повертаємось на стежку і прямуємо, огинаючи англійський куток, повз французький сад, вхід в який позначає арка, обплетена скумпіями. Ця «кімната» задумана в регулярному стилі і наповнена туями у вигляді спіралей, крапель, закладена напівкругла стінка із туї та квітник з троянд і бузку на штамбі.

За французькою кімнатою попадаємо в серце садиби – місце тихих або гучних вечорів та завжди приємних і теплих спогадів – альтанку з романтичними фіранками-вітрилами, що заграють з вітром і створюють особливий настрій. Види, що відкриваються з цього місця, тішать господарів і радують гостей. Красиво, літньо, вдячно! Далі по стежці попадаємо в сади каменю  та топіарного мистецтва – чеська скалка та східний карікомі.

За альтанкою знаходиться сауна та господарська частина з місцем для компостування, любовно обплетеним лозою, та запланованим робочим місцем садівника.

Сад краси та користі — максимум на невеликій території

В цьому саду все працює за цим гаслом. Сільский сад закладений на максимальну продуктивність з 0.3 сотки. Смородина — чорна та червона, малина, жимолость, айва звичайна та японська, кизил, вишня, абрикос, ірга, глід; робляться стійки під ківі; 9 яблунь на шпалері, груша з привитими 3 сортами (рання, середня, пізня) та багато іншого нестандартного і цікаво поданого.

  • Персик на спіралі. Розкажіть детально, що саме ви з ним робите і для чого?  Це ж не тільки «красиво і не як у всіх», правильно?

Петро: Персик любить коротку обрізку на дві бруньки, плодоносить на кінчиках гілок так, що його не можна запускати в ріст, потрібно обрізати. Моя спіраль в загальному 6 метрів. Гілки закладаються на спіраль і обрізаються по принципу «мінус брунька — вертикаль». Наприклад, знизу найбільше від спіралі до спіралі – 8-10 бруньок. 4 спіралі, значить, на верхній буде 6.

На фото вище видно, що поряд з яблунею на шпалері для економії місця висаджена червона смородина на трьох опорах. Далі — ряд яблунь на шпалерах, поряд шпалера із смородиною — їх кореневі системи люблять одна одну. Смородина червона вирощується за голландським методом. В Нідерландах промислове вирощування червоної смородини проводиться методом залишку 3-4 базових гілок і закріпленням їх кожної на свою опору (до 2 метрів). Таким способом, вирощують базові гілки до двох метрів, обрізуючи бокові відростки до 4-6 бруньок, а на 5-6 рік готують з прикорневої порослі заміну базовим гілкам.

Справа — ряд шпалерних яблунь, що дає змогу вирощувати багато яблунь на малій території і також формується, як жива загорожа. Зараз маю 12 яблунь, з них 9 в огорожі, і ще замовив одну «Рояльті» (червоне листя) для роботи над англійським міксбордером біля газону.

Обрізка робить фруктові дерева дуже врожайними, бо вони отримують багато світла, провітрюються і т.д.

  • Розкажіть більш детально про «і т.д.».

Петро: Полегшується обробка дерева, не потрібні карколомні драбини. У дерева не має мети приносить нам плоди. То ж йому потрібно сказати, що ми хочемо.

Абрикос формується під топіарну фігуру «Пломбір» (правда, він вже був сердцем-віялом 🙂 ) Формую для надання декоративності,  плюс — провітрювання крони та доступ сонця, плюс — зручно обробляти.

Під виноградом висаджується ожина та смородина. Рослини доповнюють один одного: виноград має легкий запах смородини, ожина і смородина люблять напівтінь. Ожина вирощується на шпалеру (коричневі стовпці). Зараз їй один рік, на наступний рік вона буде розкладатися: двохрічні пагони підуть праворуч(вони найбільш урожайні), а однорічні прирости —ліворуч; восени двохрічні зріжуться,а на наступний сезон вже плодоноситиме ліва двохрічна, а праворуч закладаємо однорічні. І так чергуємо. Також під тінню винограду знайшлося місце для змішаної клумби зі смородини та бузильника «Отело» та «Дездемона», та інших квітів.

І навіть на вулиці місце під парканом не гуляє. Тут розбиті  корисні клумби: ірга, глід, фундук…

 

Топіарний настрій саду — мистецтво обрізування та формування

«Завдяки формуванню та різним нестандартним способам вирощування, можна отримувати великі врожаї і на малих рослинах, ще і красиво зроблених», — натхненно (і дуже заразно, скажу я вам) говорить пан Петро.  А от «красиво зроблених» — це явна пристрасть господаря і його Франція у всьому: підкорити, приборкати і насолоджуватися красою та користю.

Вправляється господар в топіарному мистецтві вже не тільки на своїй ділянці — вдячні сусіди, сусіди сусідів і навіть парк відомого селища Опішня (ред. – селище в Полтавській області) запрошують пана Петра на майстри-класи і на роботу.

  • Розкажіть про ваше захоплення топіаріями. З якого віку починаєте формувати хвойні рослини? Ви їх купуєте вже дорослими чи вирощуєте самі?

Петро: Обрізування і формування – це найбільше, що мені подобається в саду! Купую, вирощую. Краще, коли ти спочатку сформуєш хвойні, тоді як з листяними краще працювати вже з дорослими деревами та кущами. Хвойні дорослі потрібно формувати від 3 до 6 років, а листяні — за 2 сезони отримаєш готову задуману форму.

  • Як часто ви проводите обрізування, стрижку? Як багато часу це займає? Як ви це робите?

Петро: Листяні стрижу 2-4 рази на рік, хвойні 2 рази інколи 3. Шаблонами не користуюсь — на  око. На стрижку витрачаю найменше часу в саду. В середньому, стрижка всього саду займає десь до 40 хвилин, помножте на, максимум, 4 стрижки за сезон — от і весь час 🙂

Секрети продуктивної обрізки плодових та декоративних кущів і дерев відкрив через книгу Крістофера Брікелл «Обрізування рослин». Є в українському перекладі, обробка — багато чого взяв у Курдюмова.

  • Який «топіарний слід» залишили в Опішні?

Петро: Так, трохи там розгулявся на великих хвойних деревах. В планах разом з їх головою ОТГ зробити крутий природній топіарний ландшафний парк. Вже в цьому році почав би стригти, але Ковід завадив, хочу об’єднати опішнянську кераміку і рослини.

  • Це буде щось цікаве! Особисто вболіваю за розвиток садового мистецтва в українських містах та селах. Девід Остін, до прикладу, не поїхав підкорювати Лондон, він працював на своїй землі – в Олбрайтоні. Мене це дуже надихає! Хай у Вас все буде і в цьому напрямку якнайкраще! А ми приїдемо з усієї країни в гості, подивимось!

З розмови двох садівників

  • Похваліться своїми кулінарними надбаннями!

Петро: Роблю чудове вино — до 200 літрів, хочу вийти на пів тонни; його близькі і друзі розбирають ще молодим. Сорти винограду були класичні — Ізабела і Лідія, зараз розвожу Фронтіньяк Грі для купажу технічних сортів та виробництва білого вина. Також роблю до 100 літрів бузинового вина, яке на новий рік після вистойки перетворюється в чудове шампанське. Роблю лавандову олію і саше, француський оцет, настояний на базиліці, чебрецю, лимоні, ісопі, розмаріні. Зараз вивчаю продукти що можна зробити вдома із жожоба (унабі, китайський фінік).

  • Якби ви побачили мою волохату бірючину, ви б знепритомніли від моєї  вдачі: підстригла навесні не жаліючи в «пломбір» (ну, пожаліла, звичайно, бо хочу взагалі то спіраль 🙂 ), тепер вона обросла — так я до неї і не добралась за літо, уявляєте, цю красу? Оооо!

Петро: Бірючина пластична, ріжте раз у місяць на загущення, а потім уже створюйте форму, яку забажаєте.

  • А коли краще починати різати бірючину на загущення — з весни чи можна і зараз, по листю? Листя крупне… шкода, але вигляд у моєї пташечки велетенський! Я і на яблуні свої вже з вами поглядаю, як на здоровил, вже хочеться  розправити їм плечі…

Петро: Стрижіть бірючину зараз і яблуні формуйте зараз. Взагалі, історії про обрізування осінню і весною трішки застаріли. Мій досвід показує, що дерева відгукуються на правильне обрізування завжди добре, в будь-яку пору року.

  •  На правильну – це підтримуючу? Не радикальну, як весною? Весною — формуємо, а літом — підтримуємо+санітарне обрізування?

Петро: Формувати краще по зеленому листю в травні. Це щодо листяних. А далі підримка форми і задумки. Якщо кардинальна — виведення вовчків на плодові гілки і їх формовка. А так підтримуємо форми, і у хвойних теж. Але листяні можна і зараз обрізати, до 20-х чисел серпня, не пізніше, щоб відростки не вимерзли.

У кожного дерева, куща є своє лице і його потрібно побачити. Молодити і робити красиве дерево — це різні речі!

  • Коли переїхали, був молодий абрикос з двома стовбурами. Думаю: зроблю красиво. І зробила дві кульки на двох паличках. А тоді подумала: а що ми їсти будемо? Тепер в мене великий абрикос на двох стовбурах, плоди загрібаються, бо все те переїсти неможливо. Правда, в цьому році  щось мало, не наїлись…

Петро: Та отож, в нас садять, а потім роздають. А не наїлись в цьому році, бо були пізні заморозки. В мене те саме, і я з наступного року почну щепити пізні сорти абрикосу на заміну. До речі, завдяки вам заразився старовинними та мускусними трояндами, обелісками та перголами — вже роблю.

  • Завдяки вам бути моїм молодим яблуням в шпалерному ряду – вивільниться стільки місця для старовинних троянд, які там вже подумки промальовані! І піду нарешті обріжу бірючину! А там візьми в руки секатор…

Йти з цього саду ніяк не хочеться – одна тема торкає іншу і питань стає все більше! Побажаємо господарям енергії, наснаги та побільше часу на роботу і відпочинок у їхньому саду, і отримання від усього життєдайної сили на все нові звершення. Хай все задумане збувається, сад росте, зріє, а господарі повільно, смакуючи сезон за сезоном, розтягуватимуть, відпиватитмуть маленькими ковточками це неймовірне щастя – творити сад!

∗Всі фото в статті — з архіву родини Крайсвітніх.

Вікторія Кононенко,

ЗЕЛЕНА САДИБА.