Багряник, або карамельне дерево — романтичні назви цієї рослини натякають на головні її особливості: забарвлення листя та незвичайний аромат. У світі це дерево знають і люблять під його японським іменем — кацура. В Україні до нього лише починають приглядатися. Невибагливе, витривале, довговічне, карамельне дерево — одна з найбільш мальовничих декоративних порід. Не дивлячись на чималенькі розміри, багряник заслуговує статусу розкішної зірки саду і підходить не лише для великих садиб.
Зміст:
Карамельне дерево, кацура, круглолистник, багряник японський, церцидіфіллум японський (Cercidiphyllum japonicum) належить до зимостійких, невибагливих і універсальних дводомних листопадних дерев.
В Україні кацура зазвичай обмежується 4-8 м, а на батьківщині виростає до 10-20 м при вдвічі меншому діаметрі. Компактні розміри багряника японського дозволяють його вирощувати навіть на ділянках з обмеженою площею.
Стрункий і ошатний, він формує розгалужену кореневу систему з великою мережею дрібного поверхневого коріння та потужними головними стрижневими коренями. Дерево переважно росте не одним, а двома або більше стовбурами, створюючи широко пірамідальну, орнаментальну крону, в молодості схоже до чагарника. Річний приріст — від 20 до 30 см. Темна кора з рівномірними вертикальними тріщинками багряника чудово виглядає навіть взимку.
Малюнок гілок кацури особливо потішить прихильників строгих ліній та геометрії: підняті, злегка дуговидні, тонкі пагони створюють ілюзію строгості завдяки дивовижно рівномірному розвитку.
Листя багряника росте супротивно або з легким зміщенням. Майже ідеально круглі, з серцевидною основою листочки мають довжину від 5 до 10 см. Вони блискучі, яскраві, рожево-пурпурового забарвлення, яке швидко змінюється на насичений темно-смарагдово-зелений літній колір зі зворотною світлою стороною. Восени багряник поступово змінює барви на яскраві жовто-помаранчеві відтінки з червоними прожилками.
Коли листя багряника повністю розфарбовується, від нього розповсюджується солодкуватий аромат карамелі чи свіжої випічки — легкий, але дивовижно приємний. Проявляється запах не щороку, лише коли відбувається повна зміна забарвлення, швидко зникаючи з початком листопаду.
Цвітіння у багряника скромне. До росту листя розкриваються одностатеві, дрібні червоні квіти без оцвітини з довгими тичинками. Вони зібрані в редуковані китиці. Багатонасіннєва стручковидна листівка плодів ховає крилате насіння, що дозріває восени. Родити багряник починає з 15-16 років.
Інтенсивність освітлення напряму визначає темпи росту та яскравість весняного й осіннього листя, але загалом багряники відомі здатністю адаптуватися і до сонця, і до напівзатінку. Саме розсіяна напівтінь вважається ідеальним варіантом, адже багряник, особливо в перші 3 роки, схильний до сонячних опіків при екстремальній спеці та взимку. В сильному притінку багряники втрачають зимостійкість, яскравість, хворіють.
До землі загалом багряники невибагливі, хоча найбільш декоративні на слабкокислих, родючих, свіжих або вологих, дренованих ґрунтах. Ці дерева обожнюють суглинки. Можуть рости практично в будь-яких умовах, крім сирості (рівень ґрунтових вод — нижче 2 м).
Читайте також нашу статтю про вирощування ясена в декоративному саду.
Контейнерні саджанці багряника (з відкритою кореневою системою цей цінний різновид краще не купувати) за умови забезпечення поливу можна висаджувати буквально протягом всього сезону, з весни і до осені.
Висаджують багряники у посадкові лунки, розмір яких відповідає розміру саджанця. На дно закладають пів відра зрілого перегною чи інших органічних добрив, склянку попелу, закриваючи добрива шаром землі. Для висаджування багряника краще підготувати спеціальну землесуміш, підмішуючи до вийнятої землі компост та пісок (по половині від об’єму ґрунту).
Головне завдання — відстежувати кореневу шийку з урахуванням майбутнього осідання землі, адже заглиблення кореневої шийки багряник японський не витримує. Посаджені рослини потрібно рясно полити та відразу замульчувати пристовбурове коло будь-якими доступними органічними матеріалами.
Доглядати за цим деревом фактично потрібно лише в перші роки після висадження:
Дорослі багряники стійкі, та довше тримається і яскравіше перефарбовується листя при декількох додаткових поливах за сезон і одному весняному підживленні.
Потреба в обрізці залежить від використання дерева. За бажання багряник можна стригти в живоплотах, це дерево чудово витримує обрізку навіть у дорослому віці, якщо її проводять під час періоду спокою. При вільному вирощуванні достатньо напровесні оглянути крону і провести санітарну обрізку пошкоджених гілок.
Шкідники та захворювання цьому декоративному дереву не страшні, принаймні, в українських садках.
Багряник японський зимостійкий, укриття не потребує. Підготовка до зимівлі мінімальна: восени потрібно утеплити пристовбурове коло для захисту поверхневих корінців, більш чутливих до сильних заморозків ніж основна коренева система дерева. Товстий шар тирси, компосту, торфу або укриття сухим листям — підійде будь-який варіант.
Кацура — східна зірка, що є одним з найцінніших видів для китайського та японського саду. Та може багряник використовуватися не тільки в орієнтальному дизайні. Яскрава краса та мальовничість цього компактного дерева зробить яскравішим будь-який сад. Завдяки акуратності та симетрії, багряник може вписатися навіть у регулярні проєкти, що вже й казати про природні стилі, де гра барв і текстур цього дерева додасть усьому озелененню нового звучання.
Багряник можна використовувати:
Скумпія, самшит, фотергілла, дерен, магонія, рододендрони — лише кілька вдалих партнерів для живоплотів та груп з багряником японським. Доповнити і підкреслити текстури кацури можна і барвінком, плющем, копитняком, аюгою, і композиціями з тіньовитривалими та невибагливими багаторічниками від папороті та хости до гейхер, манжетки, журавців, дзвоників, бадану, первоцвітів, тіарки.
Багряник японський найчастіше представлений саджанцями видових рослин польської, голландської чи німецької селекції. В продажу в Україні сьогодні зустрічається лише декілька культиварів:
Всі сортові рослини більш сонцелюбні.
Інколи у продажу з’являються саджанці багряника величного (Cercidiphyllum magnificum) — менш зимостійкого та рожево-жовтого восени виду.
При пошуку саджанців багряника можна зіштовхнутися з плутаниною внаслідок використання імені “багряник” і для великих листопадних дерев роду Церцидіфіллум родини Багряникових, і для зовсім інших рослин — Церцисів, красивоквітучих чагарників з сімейства Бобових.
Нагадуючи орхідеї, екзотичні яскраво-рожеві квіти церциса канадського (Cercis canadensis) та церциса європейського (Cercis siliquastrum) роблять їх конкурентом декоративних яблунь, слив та вишень. Тоді як «справжні» багряники приваблюють своїм листям, а не цвітінням.
Багряник росте повільно. Виростити власне дерево «з нуля» доволі складно. Та й способів є лише два:
Молоді багряники потребують регулярних поливів, захисту від прямого сонця, підживлень. Їх дорощують на окремій грядці, на постійне місце переносять у віці 2-3 роки і оберігають від конкуренції.
Натхнення!
Тетяна Шумовська,
ЗЕЛЕНА САДИБА.