Про зимовий сад і поважний вік — з рукопису «Чай з чорнобривцями»

Робота в саду не закінчується ніколи, але є період, коли садівник може більше ніж зазвичай розслабитися і насолодитися результатами своєї праці. Парадоксально, але саме взимку, коли день такий короткий, а погода не завжди тому сприяє, садівник має достатньо часу, щоб милуватися своїм садом.

Я б радила всім початківцям, що думають про перші рослини для своєї садиби, обирати їх за двома критеріями. Перший – список «хотілок». Другий – список рослин, що створюють красиву картинку в зимовому саду. Види, які одночасно потрапили в перший і другий список, головні кандидати на першочергові посадки у вашій садибі. Особливо, якщо вони відповідають ще одному надважливому критерію – висока посухостійкість, про що піде мова в наступних главах.

Про зимовий сад і поважний вік — з рукопису «Чай з чорнобривцями»

Уявіть собі присадибну ділянку в умовах української зими останніми роками – відносно теплої, безсніжної, сірої і часто мокрої. Така розкіш як сніг у нас ще трапляється, і тоді все навкруги перетворюється на казковий ландшафт, бо всі садівничі «огріхи» господарів ховаються під білим покривалом снігу. Але переважна більшість зими в Україні безсніжна і демонструє наші сади у всій своїй голій красі. Та краса може або зачаровувати, або, м’яко кажучи, не дуже подобатися.

Гармонійний сад влітку вражає яскравими фарбами і зеленню, а взимку захоплює мовчазною красою листопадних дерев і кущів, тихим шелестом декоративних трав і злаків, гордою зеленню вічнозелених і хвойних рослин. Плоди різного кольору і форми на трояндах, калині, горобині, бересклеті, падубі дарують їжу птахам, а ті – активне життя вашому саду в холодний період року.

————————————

Зимовий сад – не мертвий і навіть не такий, що спить. Мені подобається думати, що з об’єкта спостережень, в якому кипіло життя влітку і за яким з таким задоволенням я спостерігала в теплу пору року, взимку сад сам стає спостерігачем. І, в першу чергу, він спостерігає за мною.

…Виходжу з горнятком кави на відкриту веранду, закутавшись в строкатий плед. «Без настрою, – відмічає сад і з задоволенням спостерігає, як на моїх вустах поволі з’являється посмішка у відповідь на веселу бійку синиць біля годівнички.

«Нічого. Завтра буде сонячний день, і грудень навіть снігу трохи натрусить. Буде тобі веселіше…» – зітхає сад разом з холодним західним вітром, що заплутався в голих гілках старої груші.

Чую його обіцянку, і хоч поволі замерзаю, не хочу іти в хату, реагуючи на потребу відчувати себе частиною ЙОГО спокою, краси і зимової величі…

Зимовий сад, наче дідусь, що дожив до дуже поважного віку, не в силах приховати свої вразливості і слабкості. Але скільки їх буде, залежить від садівника. Сад, створений в гармонійному дуеті з природою, не може взимку виглядати негарним. Він так само милує око своєю красою, зовсім іншою — не такою, як влітку, але КРАСОЮ.

Ви колись гуляли зимовим безсніжним лісом? Він досконалий! Там немає яскравих кольорів, але він неперевершений в своїй чорно-сіро-коричневій версії. Зимовий ліс, як і в будь-яку іншу пору року – самодостатній. Коли ви відчуєте, що ваш сад взимку – самодостатній і при цьому красивий, можете похвалити себе – вам вдалося створити гармонійний сад.

Основні роботи садівника в такому саду напередодні зими спрямовані на поділ і пересадку рослин, висадку весняних цибулинних, підготовку грядок до весняних посівів, одним словом, на РОЗМНОЖЕННЯ КРАСИ саду і його плодів, а не на ЗБЕРЕЖЕННЯ тої, що вже є.

Мало того, в гармонійному саду садівник, зібравши останній врожай восени, може взагалі нічого не робити – не підживлювати, не обробляти від хвороб і шкідників, не обрізати, не прибирати – і бути певним, що весною його рослини прокинуться в гарному здоров’ї і в усій своїй красі.

Якщо ж фокус ваших садівничих справ восени спрямований на ЗБЕРЕЖЕННЯ взимку рослин, які вже ростуть не один рік у вашому саду, на мою думку, ви колись зробили не самий правильний їх вибір. Бо абсолютно кожна рослина – сильна і витривала від ПРИРОДИ, запрограмована на ЖИТТЯ. І вона дуже «зацікавлена», щоб жити у вашому саду. Але якщо це рослина не вашої кліматичної зони, її виживання взимку стає прямим вашим клопотом і завданням.

Звісно, ніхто не заборонить вам висаджувати рослини, які потребують укриття на зиму. Якщо ви любите їх, то навіть надмірна турбота, пов’язана з їх вирощуванням, приноситиме вам задоволення. В перші роки. З часом багато садівників починають БІЛЬШЕ ЛЮБИТИ СЕБЕ в саду, цінувати свій час і працю, тому помалу відмовляються від рослин, які вимагають занадто багато уваги і відкривають двері свого саду для «простіших» жителів.

Як правило, це недорогі, посухостійкі і абсолютно морозостійкі рослини, які також дуже красиві, хоч, можливо, вам вони поки здаються недостатньо ефектними. Гармонійно поєднуючи їх в саду, можна створювати просто фантастичні ландшафтні картинки, які будуть досконалими у своїй красі круглий рік.

Звичайно, цьому доведеться так чи інакше навчитися. Найчастіше тонке відчуття «своїх» рослин приходить до садівника з часом. Все, як з людьми: з віком ми перестаємо оцінювати людей за красою «аватарки». Ми приходимо до висновку, що «наші» люди – ті, які роблять життя простішим і світлішим, а не ускладнюють його. І як вони виглядають зовні чи в очах суспільства, вже для нас неважливо. Відносини, які вимагають занадто багато уваги і забирають енергію, ми називаємо токсичними і намагаємося вийти з них. І погано, якщо це нам довго не вдається.

В саду рано чи пізно, так чи інакше, але ГАРАНТОВАНО, кожен садівник також відмовляється від рослин, які потребують занадто багато уваги і догляду. Бо, як і до всіх людей, до садівника приходить СТАРІСТЬ.

Читайте також за посиланням главу рукопису «Чай з чорнобривцями» «Сад і війна».

————————————

Люди – дивні творіння. Вони однаково бояться і смерті, і старості, забуваючи, що саме старість – те, що віддаляє від нас смерть. А значить, якщо ви не хочете вмирати, то мусите хотіти дожити до глибокої старості. І радіти їй!

Правда в тому, що старість, як і зимовий сад, може біти різною. З об’єкта, за життям якого постійно хтось спостерігав, в старості ви можете перетворитися на того, хто спостерігає – тихо, непомітно, з ласкавою посмішкою, все розуміючи, і все приймаючи… А можете стати тим, за ким потрібен постійний догляд – укриття, підживлення, латання…

«Яка дурниця!» — має право сказати читач. – Жити думками про старість, коли ще молодий, повний сил і енергії? Навіщо псувати собі життя думками про старість?»

Якщо ви думаєте про старість як про щось негарне, хворобливе і немічне, то так – вам краще про ЗАВТРА сьогодні не думати. В моїх думках старість – це МУДРІСТЬ, СПОКІЙ і РІВНОВАГА. Тому я її не боюся, скоріше навпаки – мені дуже хочеться пережити цей досвід. Я ПЛАНУЮ свою старість, я хочу, щоб зміни, які будуть відбуватися з моїм тілом і життям у поважному віці, були очікуваними і НЕ приносили мені негативних емоцій.

В своїй свідомості я вже прийняла свою старість як невідворотну ЗМІНУ мого життя, заплановану ПРИРОДОЮ. І кожен день сьогодні, коли мені майже 45, я роблю щось для себе умовно вісімдесятирічної. В першу чергу, намагаюся виділити хоч півгодинки на фізичні вправи.

Коли мені дуже цього не хочеться, а я розумію, що пропустила вже пару днів, я кажу собі: «Гаразд, Оксанко, тобі цього не хочеться – не треба. Але зроби це для бабусі Оксани, щоб вона у свої 80+ могла не тільки без проблем встати зі стільця, а й доглядати той сад, який ти сьогодні з такою турботою створюєш.»

І це завжди діє! Бо турбуватися про когось мені звичніше, ніж про себе — я йду і роблю свою «зарядку для бабусі Оксани». Ось так, турбуючись про себе в старості, я сьогодні відчуваю себе здоровою, сильною і молодою.

———————————-

В ті дні, коли я занадто багато працюю в саду і розумію, що не отримую від того задоволення, задумуюся, а чи варта ця праця того, щоб я витрачала на неї свій час? А чи зможу і чи захочу я робити це років через тридцять-сорок? Чому, якщо я буду змушена відмовитися від цих рослин у старості через меншу фізичну активність, я не можу відмовитися від них зараз, щоб вивільнити більше часу на задоволення своїм життям за містом?

Некрасивих рослин не буває, буває різна краса, нагадую я собі в такі дні і роблю ще один крок до гармонійного, легкого в догляді саду. Спочатку я свідомо відмовилася від гортензій великолистих, які потрібно утеплювати на зиму, і висадила на їх місце волотисті гортензії. Вони не менш ефектні за макрофілу влітку і всю зиму прикрашають мій сад висохлими волотями суцвіть, на відміну від великолистих гортензій, що зимували закутані в агроволокно і майже не цвіли влітку, бо їх квіткові бруньки або вимерзали, або випрівали під час зимівлі.

Потім я перестала вирощувати ефектні голландські гібриди тюльпанів, яких у мене вже була величенька колекція, і полюбила ботанічні види. Вони не такі високі і з набагато меншими за розміром квітками, але вони такі ніжні, такі тендітні… І зацвітають приблизно на місяць раніше розрекламованих сучасних сортів.

А головне – ботанічні (природні) види тюльпанів не потрібно щороку викопувати після цвітіння і знову висаджувати восени. Вони практично не хворіють і на одному місці можуть рости з добрий десяток років. З часом їх, звичайно, доведеться викопати і розділити – розмножити красу! А у випадку з сучасними сортами тюльпанів садівнику треба працювати над збереженням краси, бо, щоб там не казали, гібридні сорти потребують викопування після цвітіння і нового висаджування восени.

На момент написання цих рядків на наших 25-ти сотках я маю близько 150 кущів троянд. Жодну я не вкриваю на зиму, навіть чайно-гібридні сорти, які потребують укриття, бо вимерзають практично до землі. Щоліта вони відростають знову і хоч і зацвітають тижні на два пізніше, все літо і початок осені дарують мені радість — квіти.

Своїм трояндам я проводжу тільки одну-дві профілактичні обробки ранньою весною, обрізаю теж тільки весною, лише деякі кущі – після цвітіння, щоб мати більше їх пелюсток для використання в кулінарії на другу хвилю цвітіння. Хвороби лікую – за потреби окремим кущам, надаючи перевагу біопрепаратам. Із шкідниками троянд, зазвичай, справляються птахи мого саду, іноді я їм допомагаю також біопрепаратами.

Не завжди всі мої троянди здорові. Буває, якась одна чи друга хворіє, і я їм допомагаю. Іноді — хімічними препаратами. Але я свідомо обрала сорти, які майже НЕ хворіють влітку за правильних умов: старовинні, англійські, мускусні гібриди, ругози, дамаські троянди… Поки я за ними спостерігаю. З часом я відмовлюся від тих кущів, які доведуть свою велику залежність від мене.

———————————

Коли ми молоді і створюємо сад, ми часто думаємо про щасливу старість в своєму саду – в оточенні великої дружньої родини і прекрасних рослин. Ми не можемо гарантувати, що наші діти чи онуки, коли стануть дорослими, будуть з нами поряд, але кожного садівника тішить думка, що рослини, які він виростив і які старіють разом з ним, вже нікуди від нього не дінуться.

Ця думка гріє душу і дарує натхнення жити і творити  садовий простір, який стане в старості розрадою, даруватиме спокій і радість душі. І все так і буде! Але лише в тому випадку, якщо ви створите сад, який можна назвати гармонійним, малодоглядним, природним.

В іншому випадку власний сад може стати у старості постійним джерелом розчарування і жалю, бо дуже важко бачити, як улюблене творіння занепадає без догляду. І ще складніше прийняти, що ваш сад нікому не потрібен, бо у молодшого покоління зовсім інші захоплення і клопоти.

Тому, створюючи сад сьогодні, думайте ВЖЕ про те, чи зможете ви фізично доглядати за ним, коли з пенсійного перейдете до похилого віку. А вам захочеться за ним доглядати, як і раніше! Саме сад може стати в старості тим джерелом, яке не просто наповнюватиме вас життям, сад робитиме вашу старість і здоровішою, і милішою.

Оксана Дивисенко.