Серед рослин, що стали вже майже класичним подарунком, доларове дерево, або заміокулькас — один з найпопулярніших видів. Йому приписують ледве не магічні властивості. До «енергетичних» талантів будь-якої рослини доречніше поставитися із скепсисом, а ось декоративності у заміокулькасу не віднімеш. Це одна з найохайніших, строгих, витончено-класичних та графічних рослин з бездоганними лініями й елегантним силуетом. Та дивують заміокулькаси не лише красою незвичного гілкоподібного листя, а й витривалістю. Це один з найневибагливіших до догляду й умов модних видів, що стане надійним варіантом на будь-який випадок.
Зміст:
Погляд на заміокулькас здалеку створює враження, що ця рослина з тендітними напівдугами гілочок і симетричними парами листя — один з представників кімнатних кущів. А насправді ж ця строгість — лише унікальні риси суккулентної рослини з м’ясистим коренем і складними, величезними листками, що лише схожі до гілок.
Заміокулькас, або просто замія (Zamioculcas zamiifolia) — єдиний представник роду Заміокулькас з сімейства Ароїдних (Araceae). Це вічнозелений, а точніше частково листопадний багаторічник з бульбовидним коренем незвичної форми, що випускає вкорочені й потовщені придаточні корінці. Листя заміокулькас скидає при нестачі вологи та запрограмовано, самостійно позбавляючись найстаріших листків.
Потужне листя росте розеткою прямо з бульби. Величезні, від 30 см до 1 м в довжину, парноперисті соковиті листки мають потовщений, інколи прикрашений пурпуровими рисками черешок-сорус, масивність якого лише підкреслює незвичність структури і красу листя з 9-12 парами долей-листочків.
Овальні листовидні долі з загостреним кінчиком та центральною прожилкою симетрично розташоваються майже від самого верху до самого низу, створюючи навдивовиж орнаментальні силуети. Листя у заміокулькаса блискуче, яскраве, насичено темно-зелене, з ледь світлішими відтінками зворотного боку листочків. Поступове підростання й розгортання листків досить незвичне, а їх довговічність вражає.
У кімнатах заміокулькаси не цвітуть.
У заміокулькаса є декілька сортів, що вирізняються компактністю або забарвленням, та їх не часто зустрінеш на прилавках.
Коли заміокулькаси рекламують як надзвичайно невибагливі рослини, дуже часто не згадують, що всю свою витривалість вони демонструють щодо догляду. А ось до умов це рослина досить вимоглива. Заміокулькас достатньо пластичний у адаптації до освітлення, а ось температурний режим краще підбирати більш ретельно.
Доларове дерево добре розвивається лише в м’якому і яскравому освітленні. Він не любить сильного затінку і може постраждати від прямого сонця опівдні. Віддаляти заміокулькас від вікна далі ніж на 1 м варто лише у кімнатах, де вікна орієнтовані на південь. Щоб знайти ідеальне місце, краще спостерігати за кольором листя і темпом росту, які першими вказують на дискомфорт або прийнятність освітлення. Потемніння легко змінюється на звичні яскраві барви при пересуванні поближче до вікна.
Для цієї рослини потрібно підібрати легкий, повітряний, водопроникний субстрат з числа спеціальних сумішей для сукулентів або універсальних грунтів, в які додали розрихлювачі. Підходять широкі, та невисокі горщики, бажано керамічні та важкі.
Заміокулькас гине при температурі нижче +12°, краще не допускати падіння показників навіть до +16°, підтримуючи температурний режим від +18 до +25° весь рік. Чим стабільніше температура, тим краще. Протяги, різкі зміни, переміщення на свіже повітря небажані. Провітрювати кімнату потрібно аккуратно.
Читайте також нашу статтю Грошове дерево — чому опадає листя?
Потовщені корені дозволяють заміокулькасу витримати будь-які перебої зі зволоженням і роблять його однією з найпростіших у догляді рослин. Навіть пропуски поливу заміокулькасу не страшні: якщо ця рослина отримує хоча б один полив у місяць, вона виживе. Та не варто очікувати, що відсутність мінімального догляду не позначиться на швидкості росту й вигляді.
Недолив заміокулькас переносить набагато краще, ніж навіть незначне перезволоження. Між поливами субстрату потрібно давати просохнути на третину, взимку — майже повністю. Вода в піддонах стояти не повинна.
Заміокулькас любить обприскування, та його можна проводити за бажання, бо до сухого повітря рослина надзвичайно стійка. Головне — підтримувати чистоту листків, не дозволяючи збиратись пилу.
Підживлення для заміокулькаса також має бути мінімальним. Добрива в воду для поливу додають весною та влітку. Чудово підійдуть спеціальні добрива для кактусів чи сукулентів, які вносять з частотою 1 раз на 2 тижні або універсальні добрива у вдвічі зниженому дозуванні.
Пересаджувати заміокулькас варто лише тоді, коли він повністю освоїть простір ємності. Ця рослина не любить зайвої тривоги й пересадку переживає важко. При пересадці варто намагатися як можна менше травмувати придаткові корінці та встановити заміокулькас на тій же висоті, не заглиблюючи. Змінювати ємність для заміокулькасу можна у березні або квітні.
Чим хворіє заміокулькас? Це дуже стійка рослина, що переважно страждає від гнилі при надмірному поливі та переохолодженні. Зрідка на забруднених та пригнічених заміокулькасах з’являються попелиця, павутинні кліщі, щитовки. Обробляти інсектицидами рослини потрібно якомога швидше.
Це вишукана рослина підкреслено сучасного стилю. Заміокулькас виглядає недоречно в ностальгічних або тематичних інтер’єрах, там, де строгі акценти небажані. Зате в мінімалістичному оформленні і сучасних інтер’єрах кімнат і офісів заміокулькас справляє майже монументальне враження і може зрівнятися по своєму впливові на сприйняття простору з класичною скульптурою.
Заміокулькас дуже цікаво виглядає в кімнатах нестандартної форми, видовжених приміщеннях, при мінімальній кількості декору. Це ідеальна кутова, акцентуюча або розділяючи рослина без ефекту масивного чи нав’язливого озеленення.
Особливості рослини:
Заміокулькас зазвичай черенкують, хоча досвідчені квітникарі можуть розділити бульби при пересадці, розрізаючи їх гострим продезинфікованим ножем на частини з хоча б однією брунькою у кожній. Зрізи присипають і підсушують. Великі старі заміокулькаси з декількома коренями можна просто розділити на кілька горщиків, але найпростіше розмножити цю рослину листковими живцями. Перисті листки, які обирають з числа найбільш потужних, здорових і молодих, акуратно відрізають від рослини і укорінюють у легкому піщаному або іншому розсипчастому субстраті, занурюючи строго вертикально. Вкорінення може вдатися навіть у перліті чи воді.
Тетяна Шумовська,
ЗЕЛЕНА САДИБА.