Про сад, про нас і про троянди — Вікторія Кононенко

Тераса та місце відпочинку

Пірнаємо під перголу, проходимо будинок з однієї сторони, з іншої – господарські будівлі. Сараї сараями, що там казати, та буде то все красиво, але поступово. За будинком ми зробили терасу, почали її облаштовувати, бо ми тут живемо весь теплий сезон. Зробили вихід з будинку сюди – це було перше, про що ми мріяли. До речі, про «ми зробили»: робить все мій чоловік сам, «молотком», як він каже, але ідеї – я (за секунду, дуже часто). Але зробили – ми 🙂

З тераси ми спогдядали довго зілля на погребі, але тепер тут зроблені підпірні стінки в два поверхи, на яких  висаджені ясколка, чистець, троянди і однорічники бува залітають різні. Другий поверх ще попереду і вже постає мені, як виклик – бачу ехінацеї, трави, грунтопокривні троянди, які звисатимуть з тієї сторони погреба, який не повинен помічатися. В торці зроблено (ми 🙂 ) колонку, яка має стати в майбутньому пристінним фонтанчиком з рядочком оцинкованих поливалок, відер, бідонів. Дуже таке люблю, і щоб було багато. Перед терасою посаджена катальпа, від якої тіні поки що не допросишся. Так повільно ростуть дерева! А ми хочемо швидше.

За сараєм, який ми пройшли, на підвищенні планується місце відпочинку в середньоземноморському стилі. А стиль цьому кутку (саме цей) додасть майбутній низенький шестикутний фонтанчик в оточенні купи однорічок у вазонах на перетині доріжок – центральної вертикальної через весь сад і першої горизонтальної.

Тут вже підросла і робить місце троянда «Вейченблау», біля якої цього року випито стільки кави 🙂 Поки цвіла, доти і манила — вона була просто чарівна! Мільйон квітів, насичені бузково-фіолетові кольори з білими патьоками – шикарна троянда, цвіте раз, але незабутньо. Для продовження цвітіння їй підсадила 3 клематиси: «Пурпуреа», «Плена» і «Елегантс». Вони заплетуть майбутні візерунчасті шпалери, щоб красиво було і взимку.

З цього місця проглядається основний сад, народжуються ідеї і чергові «хочу». Це у нас місце для морозива о 16-17-18 — в цей час тут приємний холодок і можна посидіти-помріяти.

До речі, про місця відпочинку. Сад планувався за таким принципом:

• тераса для обідів, вечерь;
• куточок для морозива (це вже з часом він таким став, зараз менший біжить на морозиво саме сюди, привчився);
• романтичний куточок в хащах з англійських троянд;
• центральна частина в регулярному стилі;
• господарська частина;
• зона барбекю;
• дитячий майданчик і навіть маленьке футбольне поле.

Але з останнього я всіх вигнала за двір – стільки збитків! І вже насадила стіну з плетистих троянд. Хай вибачають футболісти.

Романтичний куточок в хащах з англійських троянд

Тут вже господарюють дорослі кущі англійських троянд. І володіють вони не тільки цією площею, а й частиною мого серця, яка віддана під троянди. Вони, справді, шикарні. Вони такі особливі, не схожі на інших, що просто — любиш. «Голден Селебрейшн», «Крокус Роуз», «Мері Роуз», «Алан Тітчмарш», «Фальстаф», «Вінчестер Катедрал», «Манстед Вуд», «Клер Остін», «Абрахам Дербі», «Ейвелін», «Крістофер Марлоу» – ці троянди обступили колом невеличке місце для відпочинку на двох або самоті. Але, коли троянди в повному цвітінні, саме тут приймаються гості.

Тут облаштований (ще не до кінця) фонтан, в якому мають жити німфеї, але поки що там м’ячики, кульки, пістолети і поламані машинки. За фонтаном стоїть кована арка. На ній англійка «Джеймс Галувей» та клематис «Варшавська ніч». Восени тут засвічує фіолетові вогники багаторічна низенька айстра, яка росте в ногах троянд. Чистець візантійський, очиток (гарний в поєднанні з трояндами на всіх абсолютно своїх стадіях розвитку, від весни і до зими) супроводжують цвітіння і роблять клумбу пишною, дорослою. Романтичну нотку цьому куточку додають ковані стільці – хотіла саме такий дизайн, ніякий інший. Стільці, крісла, подушечки і скатертини – це ще одна моя любов.

Цей куточок з іншим, який знаходиться поза будинком, об’єднує піч, яку чоловік робив зі старшим сином – тоді ще малим за віком, але великим помічником за ділом. За барбекю тема троянд продовжується і продовжуються кола. Напівколом висаджені самшити, за ними мускусні троянди і перші мої, зроблені власноруч, 3 штамбові троянди. Цей куточок виглядає ще зовсім не закінченим, в планах жива загорожа з бірючини і — втриматись на парочці хвойних, газоні і декількох мускусних гібридах. Одна з цих троянд – «Паулс Гімалаян Маск» – п’ятиметрова красуня, яка має розлягтися над тим парканом з бірючини. Троянда ще тільки восени приїде (а я вже її бачу над парканом, там!)

Центральна частина саду в регулярному стилі

Центральна частина в регулярному стилі вималювалась з побаченої в журналі картинки, де в самшитових колах одна проти одної росли плетисті троянди. Кому не хотілося регулярності? Мені хотілося, і навіть зараз. Але до регулярності поки ще далеченько. Це величенька площа з газоном, на якій в центрі розміщені коло і сегменти з самшитів, в середині яких зроблені квітники і чотири круглі клумби в кутах цього прямокутника. Кола та сегменти започатковані, десять разів пересаджені, самшити поступово набувають вигляд бордюрів, нарешті. З космосу видно!

Тут тісняться чайно-гібридні троянди, півонії і велетенські кущі гіпсофіли, яка давить все підряд і схоже, змінить прописку, бо посаджені (вкотре) цінні сорти, яким потрібно дати місце, щоб себе показати. Всі троянди в сегментах в одній тональності, але не один сорт – тяга до колекціонування перемагає, тут я поки безсила: «Муріам», «Поезія», «Тітанік», «Савой Хотел». Котовник синіє двічі за сезон в цих бордерах і різні цибулькові з весни до осені то там, то там спалахують. В центрі кола з самшиту – ялина Коніка. Дві перші круглі клумби (ті, як на улюбленій картинці), схоже підуть в минуле, а дві, що за колом, схоже, будуть розтягнуті.

Розкажу про останні клумби.  Між ними стоїть лава під аркою, обплетеною дорослою «Ексцельсою». Сядемо. По обидві сторони посаджені в центрі деревовидні півонії (по одній ) і травянисті – ті, що родинні, спадкові, але дуже гарні, пишні і омолоджені. Сюди досаджую троянди з групи шрабів – вони ще маленькі і особливої ролі поки не грають. За лавою з обох боків сидять туї – як повільно вони ростуть! Колись вони будуть зеленими конусами, на фоні яких заграють кольори. Поки кольори грають і без туй – дуже непогано. Цікаво, як буде далі?

Ця зона з лівого боку межує з дитячим майданчиком. Межа ніяк не наросте, так що не посвячені думають, що ніякої межі нема. Зони-зони… Колись будуть! На дитячому майданчику стоїть радість моїх і сусідських дітей – здоровенний батут – подарунок мого рідненького брата. Тут гульня, як в мурашнику, паралельно з хованками в моїй гіпсофілі. Ця частина саду немаленька, тіниста влітку цілий день – тут ми і літуємо.

Рабатка

З правого боку паралельно прямій стежці, яка пролягла через всю ділянку і веде на город, розбито рабатку. За визначенням рабатка — це вузенька клумба, в мене ж – рабатище! Але це поки що. Посередині цієї величезної клумби метрів 15 на 4 підростає стіна з бірючини, плетисті троянди, які будуть обплітати стовпи і провисати на мотузках, або заплітати шпалери-вставки між бірючиною (я ще думаю). Як думаю і про те, що цими трояндами – їх три – буде один сорт, який люблю безмежно – «Нью Даун».

Троянда «Нью Даун» в супроводі з кожної сторони шпалери

З однієї сторони рабатки посаджені флорибунди в біло-рожевих кольорах. На ділі виявилась така пістрява палітра, що треба рятувати і посадити ще дві «Помпонелли», щоб підвести компанію до одного знаменника. Існуюча «Помпонелла» зайняла вже центральне місце на рабатці – вона дуже достойно виглядає, тішуся.

Супроводжують троянди по черзі з весни до осені — примули, різноманітні цибулькові, сині кулі на високих ніжках алліумів, далі — іриси бородаті, дельфініуми (які в цьому році стали, ну, просто красенями), шавлія дібровна (дуже багато – ріка!), флокси, хризантеми та інші багаторічники, які забула, трави, яких вже точно стане більше, і дворічники, яким вздумається насіятися. Особливо вітається наперстянка і шавлія мускатна, коров’як теж залишаю. І всі рядочками, яких так захотілось (а спочатку це здавалось так банально) – і у всіх свій зірковий час.

Вздовж всієї цієї когорти протискаються ще маленькі кущики самшитів, які колись стануть статними зеленими кулями і притишуть весь цей кольоровий гармидер, і все заграє зовсім по-іншому: спокійніше, тонше, по-дорослому. І все це хитромудре творіння стане справжнім міксбордером.

Майбутню стіну з бірючини поки окреслює очиток —треба ж десь було його посадити, а він взяв і розрісся аж так. І виглядає він дуже симпатично – восени разом з останніми трояндами, підбитими нічним морозцем, створює дуже мальовничу картину. По іншу сторону рабатки посаджені новенькі чайно-гібридні троянди, яких до цього року майже не було ні в моєму саду, ні в голові. Блакитно-кавові поєднання, підбиті пурпуром, на фоні рожевої порцеляни «Нью Даун» мають виглядати цікаво – побачимо, що вийде. Але коли вони цвіли – все бігала, чудувалася – настільки незвичні такі троянди для мене.

Курник

І біля цих королев королев побудовано нову для нас цяцю – курник. Чоловік розробляв проект зиму, прорахував деталі, і вийшов такий чудо-будиночок на 5 курочок. Спочатку ми рахували яйця – так нам було радісно, що маємо свою їжу до столу. Коротше, носилися ми з нашими курками, як у прислів’ї про курку і яйце. Гостей водили дивитися, як на пам’ятку. Цікаво спостерігати за реакцією, коли демонструєш, як ми дістаємо з ніші яйця, — у всіх однаково: «Клас! Як це?» Як це — кури в селі і без мороки? Вони в загородці 3 на 3, обплетеною диким клематисом, який ось-ось зацвіте, і я, нарешті, знайшла місце для мальв і задовлення претензій чоловіка на тему «українська садиба і без мальв!»

Плодовий сад, город і… знову троянди

За цим всім декоративний сад мав закінчуватися, і починався плодовий, новий. Ми посадили яблуні різних сортів та строків визрівання, персики, сливи, вишні-китайки, які вже плодоносять. І тут сталося те, що я розповідала напочатку: знайомство з садівниками в мережі ФБ (всім привіт!) і віра в мрії.

Отже, на початку плодового саду вже посаджені по обидві сторони від стежки виткі троянди «Пєр де Ронсар» та «Пале Роял», їх доповнять їхні родичі «Цикламен Еден» та «Ред Еден Роуз» на штамбі, клематиси (зелений і фіолетовий) на противагу штамбу, і все розтягну вздовж кордону центрального і плодового саду туями-кулями та конусами і низькою стіночкою з бордового барбарису симетрично від доріжки. Все це має виглядати дуже акцентно і красивенно, бо де Пєри – там велич, вершина, пік краси!

Але це ще не все, що кардинально змінить не тільки вигляд нашого саду, а і його концепцію. Трішки далі за «Пєрами», метрах в 5-ти починається вихід на город. І виходити ми будемо через арковий тунель, обплетений дрібноквітковими трояндами: «Амерікан Піллар», «Боббі Джеймс», «Сеагул», «Сноу Гус» … та іншими, можливо. Деякі з них вже наступного року матимуть пристойний вигляд і можна запускати на вертикалі. Взагалі, саме вертикалі роблять сад садом. І плетисті троянди, дорослі.

І щодо троянд, які цвітуть однократно. Ці, що в арковому проході, і ті, що в мене на початку – є і плануються, «Вейченблау», від якої не відійти, та інші – практично всі вони цвітуть один раз на сезон, але довго – вистачає накохатися і щоб не стало приторно. Навіть не уявляю, якби «Фламентанц» цвіла двічі і таким килимом.

Десь ближче до екватора літа, коли всі мої дорослі однократки відцвіли, відцвіли гори гіпсофіли, стовпи дельфініумів, хащі шавлії, струмки котовника, випадкові нагідки та багато різного добра, і всіх цих партнерів ти вивіз незліченними тачками на компост — просто хочеться зеленого спокою для очей і трішки для рук… І — в гамак… А там на осінь ти знову готовий на жовті хризантеми, фіолетові айстри, помаранчеве листя і побільше — погрітися перед сніговим покровом. Не монотонним – структурним, а структура поки підростає, але є багаторічники, трави, самшити…

А, головне! Пройшовши трояндові арки ми потрапимо на декоративний город в середньовічному стилі, де краса і користь, пам’ятаєте? Цей город буде немаленький і тут будуть троянди – старовинні троянди і самшитові бордери, і вертикалі, і дерева на шпалерах. І чоловік мій буде щасливий: він дуже любить порядок і передбачуваність.

А в мене між тими чайно-гібридними дуже красивими трояндами вишуканими, що біля курей, виросла кукурудза — не могла ж я її висмикнути! Так і живемо 🙂

Хай у всіх у нас буде мрія і жага до неї! І віра в завтрашній день!  І ніякого «кантрі» — новітній український заміський або сільський стиль заможної, красивої, доброї, української України! Завершую, як і всі твори ще зі школи: «Слава Україні!».

Вікторія Кононенко.