Як органічне землеробство змінило життя пенсіонерів з Литви

ЗЕЛЕНА САДИБА вже публікувала цілу низку матеріалів про «розумний» город. Мати дачу чи присадибну ділянку, на якій все росте, наче саме по собі, і без використання мінеральних добрив чи «хімії» – хіба не мрія? Звичайно, на практиці досягти такого практично неможливо, але методи органічного землеробства, дійсно, дозволяють в рази, якщо не в десятки разів, полегшити роботу на грядках та в саду. Все, що для цього потрібно – не копати, мульчувати, сіяти сидерати і… вчитися! Постійно вчитися на своєму та чужому досвіді. Сьогодні до вашої уваги розповідь пенсіонерки з Литви про те, як вона дійшла до органічного землеробства, та які можливості воно їй відкрило.

Як органічне землеробство змінило життя пенсіонерів з Литви

Як органічне землеробство змінило життя пенсіонерів з Литви

Моя історія, як садівника-городника, почалась приблизно 35 років тому і активно продовжилась, коли ми з чоловіком вийшли на пенсію. Мені вже виповнилося 70 років, а моєму чоловікові — 75. У нас троє дітей: два сина та наймолодша дочка, але і їй вже 35 років. Всі вже одружені, живуть в різних містах, але тут, поруч, на своїй батьківщині. І я щаслива, що вони не емігрували на заробітки до Євросоюзу. У мене 6 онуків, найменших з них ви бачите на фото.

Мої найменші онуки гуляють в садочку

Мої найменші онуки гуляють в нашому садочку

Так ось, наша ділянка — трохи більша, ніж шість соток. Три теплиці, альтанка, газони між деревами — там місце для забавок онуків…  А город займає дуже вузьке місце з сонячної сторони, де я встановила короткі високі грядки. На фото їх видно загальним планом.

Мої високі грядки

Мої високі грядки

На нашій ділянці земля  — чорнозем, дуже високо ґрунтові води. В нас немає водопроводу, у всіх – колодязі, воду ми помпами з колодязя набираємо в бочки. Вода прогрівається, і її ми використовуємо для поливу. Поки не виросли садові дерева на ділянці, було більше місця для грядок, але наразі, як ви бачите на фото, більшу частину вже займає газон. Городові між деревами не місце.

Більшу частину нашої ділянки займає газон

Більшу частину нашої ділянки займає газон

Як ми приборкували виснажений грунт нової ділянки

В ті часи, коли  у нас роздавали земельні наділи, багато хто скористався можливістю отримати зайву землю під город. Земля ця знаходилась майже в двох кроках від дачного селища, там йшла міська газопровідна лінія під землею. Тільки коли її будували, то глину з глибини трактори вивернули назовні. Загалом, там знаходився майже суцільний глинистий ґрунт.

І ось, років 10 тому я отримала пропозицію від своєї сусідки по дачі купити її город, приблизно 4 сотки, які «лежали» саме над газопроводом.  Сусідка вже не мала сили висаджувати там картоплю, болячки й вік не дозволяли. Ми подумали з чоловіком та погодилися. Адже там сонячно! Я мріяла вирощувати більше полуниці, цибулі, часнику і ранньої картоплі, щоб вдосталь поїсти своєї, хоча б 3-4 місяці.

Ця ділянка землі була дуже виснаженою. Знаю, що там з року в рік вносилися мінеральні добрива, земля глиниста, за посухи стає, як камінь, поливати її нічим, там немає водойми. Якщо треба було воду на якісь потреби, привозили з нашої старої ділянки на тачці.

Хоча було дуже важко, ​​але я посадила там на великій частині полуницю. Я її саджала рядками, між рядами — відстань близько метра. Цій полуниці я давала рости, не обриваючи вусів. За три роки вона покрила всі ці порожні смуги. Тож уявіть, як багато кущів та кущиків наросло!

Моя полуниця

Моя полуниця

Через два роки я рядок старої полуниці прибрала і там вже утворилися чисті від бур’янів стежки, по яких я ходила й мала змогу збирати ягоди. Так само я засадила великий шматок ділянки лісовою суницею, яка дуже швидко пускала вуса, і я через два роки отримала суцільну галявину суниці. Уявіть, я під час сезону збирала полуницю і суницю відрами!

Як боролися з шкідниками

Звичайно, збирати ягоди було важко, дуже втомлювався поперек, і я вже навіть з нетерпінням чекала, коли це все закінчиться. Але через декілька років земля, мабуть, ще більше виснажилася. Крім того, виникла велика проблема з таким шкідником, як личинки хруща. У розпал цвітіння вони валили кущі наповал. Врожай полуниці гинув на очах.

Я дізналась з одного джерела (до того дуже багато шукала в інтернеті інформацію з цього приводу), як можна позбавитись від личинок хруща. У травні (залежно від того, коли починається бутонізація та цвітіння) личинки піднімаються із зимівлі, тобто з глибини землі, ближче до коріння полуниці. Особливо вони полюбляють молоді кущі. Тоді треба взяти 20-25 крапель йоду, тільки свіжого (не просроченого) на відро води та полити рясно кущики. Бажано, щоб перед тим земля була политою або вологою після дощу. І все.

Виявляється, личинки не переносять йод і гинуть. Я їх похоронів не бачила 🙂 , але полуницю вони вже не чіпають. А йод для полуниці зовсім не отрута, він їй навіть подобається. Я для профілактики щороку обробляла її цим йодом. І навіть, коли саджала знову полуницю, для профілактики заливала перед посадкою йодовим розчином борозенки.

Кажуть, там де ростуть берези, там багато хрущів. Вони літають, і якщо бачать суцільні посадки полуниці, люблять відкласти там свої личинки. А у мене там ростуть зовсім поруч три величезні берези. Я, як позбулася цієї напасті, то і сусідам порадила, а то і їм хрущі приносили багато шкоди.

Ще одна велика напасть — маленькі равлики. Вони з’їдали ягоди, гарбузи. Ті треба було рятувати, поки вони були ще маленькими. А коли я минулого року почала відновлювати цю ділянку мульчуванням, то равлики вже не дерлися на часник, цибулю, полуницю, гарбуз, а сиділи на мульчі. Це як гравій, насипаний на поверхню землі. Збирати легко, особливо в дощову похмуру погоду. І ще я дізналася, але ще не перевіряла, що равлики не полюбляють жити там, де ростуть настурції. Треба буде це випробувати на практиці.

Про мульчу

На фото видно мою полуницю, висаджену на нове місце в вузькі ряди, а там, де пустує під мульчею з сіна земля, восени я посадила лісову суницю.

На місце мульчі восени я посадила суницю

На місце мульчі восени я посадила суницю

З цього шматочка землі перед цим я вже зібрала урожай цибулі, а між цибулею ріс овес майже до цвітіння. Я його підрізала і ще заклала зверху великим шаром сіна.

Урожай нашої цибулі

Урожай нашої цибулі

Коли на місце, замульчоване сіном, восени висаджувала рядами суницю, то майже не поливала саджанці. Розгрібаю борозну, а там всередині достатньо вологи. Як я вже говорила, з водою там у нас проблема.

Сьогодні мій город складається з двох частин, а посередині росте малина ремонтантна. Я спершу вирішила відновити родючість першої частини землі. Там тільки з краю була висаджена картопля, замульчована сіном. А далі я сіяла спершу люпин, гречку, потім під кінець літа все прибрала та засіяла житом і вівсом. Масу, яку підрізала до другого посіву сидератами, я склала на малину. Взагалі, малину я й додатково мульчувала. Кущі малини до цього дуже підсихали.

Сидерати на нашій ділянці

Сидерати на нашій ділянці

Загалом, роботи вистачає! У мене дуже хворий хребет, проблеми в поперековій області, особливо не можу тягати важке, але, наперекір всьому, дуже хочеться вирощувати. Нехай родини синів і дочки хоча б за сезон вдосталь наїдяться ягід, овочів і фруктів! Ну, звичайно, ми і морозилки заповнюємо ягодами. Новий сезон починається, а в морозилці ще є морожена торішня полуниця.

Про «зелені коктейлі»

Помідорів висаджувала близько 150 кущів. Звичайно, й перець — 40 кущів. Врожайність в теплицях з кожним роком падала все нижче і нижче. Земля виснажилась, не дивлячись на те, що в кожну лунку закладали перепрілої землі із загальної великої купи. Гній купували і мінеральні добрива теж сипали, помірно, звичайно. Але земля виснажувалася все більше.

Ґрунтові мікроорганізми зникали, бо землю ми перекопували, як в теплиці, так і на городі. Я стала робити настої кропиви в дуже великій кількості для удобрювання землі. Але тоді ще не знала про «родзинку» таких зелених «коктейлів». Не розуміла, що треба додавати в настої мікроорганізми, ну і, звичайно, заселяти ними при поливі ґрунт. Але і без них настій з кропиви допомагав зростанню помідорів і огірків, а мінеральних добрив можна було використовувати менше.

Про сидерати

Не так давно я зайнялася й теплицями. Я, взагалі, почала своє знайомство з органічним землеробством з цього – натрапила в Ютубі на канал «Огород без хлопот». Там розповідали, що помідори можна не поливати все літо, якщо розсаду вирощувати в пелюшках, щоб коріння росло в довжину. Потім її треба висаджувати в глибокі ямки і мульчувати газетами. Я від цього каналу вперше дізналася про високі грядки, про плоскоріз Фокіна і т.д. На власній практиці переконалася про «не поливи» влітку.

Я позбулася виснажливої ​​роботи, поливів і змогла більше зробити на інших фронтах. Минулої весни я спершу засадила в теплиці редиску, салат, шпинат, цибулю-перо і вже рядами посіяла редьку олійну. Це все росло суцільно, одне іншому не заважало. Прийшла пора висаджувати помідори, я прибрала зелень, висадила помідори і замульчувала газетами.

Тепер я знаю, що зробила помилку, треба було залишити зелень, замульчувати газетами і ще далі мульчувати прямо на газети. Цим я більше оздоровила б землю в теплиці. Але я про це дізналася пізніше.

Помідори ми мульчували газетами

Помідори ми мульчували газетами

У серпні місяці я зняла газети, оголила ґрунт і розсіяла в теплицях гірчицю, там було ще багато вологи. Плоскорізом робила борозенки і сіяла рядами. Вона скоро зійшла (ред.це видно на головному фото до публікації).

Помідори вже закінчували сезон, я потім їх зрізала під корінь і винесла стебла. Гірчиця до середини вересня гарно підросла. Я її підрізала плоскорізом і посіяла овес. На фото видно, як він виріс під зиму.

Після гірчиці в теплиці я посіяла овес

Після гірчиці в теплиці я посіяла овес

Отже, у мене тепер в теплиці за один рік зросли три покоління сидератів. Я вже там не буду копати. Знову буду скоро сіяти редиску, салат, цибулю, шпинат, руколу, кріп, потім помідори, огірки, перець, баклажани. Все буду мульчувати, поливати настоями, коктейлями з мікроорганізмами.

P.S. Тепер мій город, як і я, «розумний». Траву косити чоловікові – сила-силенна. Є де косити, листя збирати є де, за метрів 200 від ділянки — великий ліс.

Наша садова ділянка знаходиться недалеко від міста, ми влітку добираємося на велосипедах. Від під’їзду до ділянки добираюсь приблизно за півгодини. Їжджу не кожен день, кілька днів поживу на дачі, потім знову в місто, там закінчую справи і знову назад.

Так і мотаюся туди і назад, але воно того варте! Таке життя змушує рухатися, я по натурі лінива на усілякі там прогулянки пішки, а на велосипеді покататися мені завжди приємно.

Бажаю всім плідної роботи на своїх садових ділянках!

Leokadija Aputienė,

місто Паневежис, Литва, 2015 рік. Джерело.

Tagged , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *